Мініатюра на тему “Зима»
Зима… Мабуть, як і більшість людей, я мрію про неї спекотного
літа. А потім, коли спливає час, вона нарешті приходить – гарна та
сніжна, вітряна або ж спокійна та велична. Замітає снігом усю грязь
пізньої осені, прикриває все сміття на вулицях, прикрашає голі, негарні
дерева.
Для мене зима – це не дати на календарі. Адже вона може і не
прийти першого грудня. Останнім часом її доводиться чекати довго.
Кажуть, що виною цьому глобальне потепління. Але як жити без зими, без
справжньої, зі снігом, зі свіжим морозним повітрям?
Для мене зима – це білий, іскристий сніг увечері. Це
малюсінькі сніжинки, прозорі кришталики на пухнастій рукавичці. Їх так
хочеться з’їсти, хоча дорослі забороняли це з дитинства. Це такий час,
де я завжди буду щасливою дитиною, буду верещати, ковзаючись на
льодяній гірці, буду тягти за собою санчата, буду ліпити та кидати
сніжки, поки руки не «відмерзнуть» остаточно, і не буду боятись
захворіти потім. Буду бігти по доріжці, де бадьоро хрумтить утоптаний
сніжок під ногами…
Я завжди уявляю собі зиму як прекрасну Снігову королеву.
Часто, прокидаючись взимку сонячного дня, я радію просто від того, що
бачу на віконному склі морозні візерунки. Хоча мені не раз пояснювали і
в школі, і вдома, звідки вони беруться, я вже не дуже пам’ятаю це
пояснення. І тому для мене вони – завжди чудо. Мабуть, Снігова королева
усю ніч старанно розмальовувала мої вікна, коли її ніхто не бачив за
завісками.
<span>Так, взимку довго не побігаєш надворі, не пограєш у футбол чи
бадмінтон, не можна купатися у річці та морі. Але можна зайнятися
зимовим спортом, наприклад, лижним. Або почитати хорошу книжку. Чи
просто прийти додому та провести час зі своєю родиною, послухати
історії дідуся чи бабусі, допомогти батькам, погратися з братами та
сестрами, якщо вони є. Для чогось же потрібна людям така погода, коли
нікуди з дому не підеш.</span>
<span>Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько</span>
<span>У наш час інформаційних технологій можемо безпомилково ствержувати що двері до будь-яких знань відкриті кожній людині.Але помічаємо ,що школярі не надто наполегливо засвоюють матеріал.З одної сторони знання шкільної програми можна вважати як потрібними так і нав"язаними.Учнів не вчать цікавитись,а вчать мовчазно,наче раби,приймати те що не завжди подобається.Хороший вислів :"Гризти граніт науки".Коли нам потрібні сучасні,необхідні для життя плоди розуму власних міркувань,солодкі та життєво необхібні як вода,ми гриземо камінь.Молодші школяри які привикли до думки,що їхні питання "недоречні" з погляду страших ,замикаються та небажають розвиватись у пізаннні світу.Не тільки шляхи до знань відкриті кожному але й бажання.Інше питання чи допоможе оточення власної сім"ї,домашня та шкільна атмосфера,розвивати це натхнення дослідження основ буття,чи замкне юний розум.Коли дитина усвідомлює що її бачення є байдужі суспльству,відповідно в неї гасне потяг до життя,його різнобічності.Наступна та найскладніша для батьків стадія,це період пожинання їхніх плодів виховання,а саме підліток спирається на авторитети,що приносить світ,а не на вибір власних переконань.Важливо віднайти особисту жагу до правди,знань,боротись за неї,незважаючи на думку соціума,та рости у напрямках які цікавлять тебе.Такі люди стають вчителями для інших,повадирями сліпих,вони необхідні сучасному світу,який старається погасити вогні дитячих очей.Ці особистості приносять найбільшу користь.</span>
С-префікс , пис- корінь, ий- окончанья, н-суфікс.
Может полноводный? скажите подскажу!