Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до помочі і доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…
Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду.
І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:
– Видиш ня, донечко? – шепотіли люблячі уста. – Вишня, доню?
З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.
Вузький провулок, гарячий суп, хлібний дух, на ланах зелених, стежками споришевеми, з джерел прозорих, житній хліб, гірський водоспад, Дніпр широкий
<span>Археологічні знахідки підтверджують, що квітами людина прикрашає своє життя з давніх давен. У Стародавньому Єгипті квітами оздоблювали храми й палаци. У Давній Греції й Давньому Римі у спеціальних садах квіти вирощували навіть взимку. До речі, троянда виконувала роль ордена, яким нагороджували за виняткову мужність. Того ж, хто прикрашав себе трояндою самовільно, карали тюремним ув’язненням.</span>
<span>У Західній Європі мода на квіти утвердилася з ХІV століття. Жінки прикріплювали невеличкі букетики до грудей, чоловіки встромляли їх у петлицю. Тоді ж квіти починають зображувати на картинах.</span>
<span>З ХVІ століття квіти почали дарувати. Очевидно, народження цієї традиції було спричинене тим, що мандрівники привозили екзотичні квіти з тропічних країв. У добу видатних географічних відкриттів окремі екземпляри орхідей або тюльпанів за вартістю прирівнювалися до палацу.</span>
<span>Мистецтво створення букетів почало бурхливо розвиватися з ХVІІІ століття. Для того, щоб скомпонувати квіти, слід було володіти певними знаннями й майстерністю.</span>
<span>Добір квітів та зелені для букета залежить передовсім від його призначення та пори року.</span>
<span>Використовують для букета не більше трьох різновидів рослин. Попередньо слід уважно оглянути рослини й вибрати найбільш придатні.</span>
<span>Слід пам’ятати, що дуже великі й надто дрібні квіти в одному букеті не поєднують. Квіти, нахилені додолу, розташовують вище, квіти, пелюстки яких повернуто вгору, складають нижче. У центр букета вміщують найбільш гарну й помітну квітку. Необхідно обміркувати, які кольори мають поєднувалися в букеті. Важливо поєднати квіти так, щоб підкреслити їхню природну красу.</span>
<span>Вдало вибрана зелень створює тло, на якому виразніше виділяються квіти різного забарвлення. Використання зелені посилює декоративність букета. </span>
<span>Зі смаком створений букет має велику силу впливу. Він викликає натхнення, поліпшує настрій.</span>
Весна-Чудова пора.Время коли починають цвісти квіти і розпускатися листя. Навесні поліпшується настрій, все пахне, цвіте, яскраве сонце, повертаються птіци.У всіх людей тільки гарний, піднесений настрій. На мою думку весна-найкраща пора року!
Я вважаю, що людськи взаєми-це шлях до прекрасного майбутнього у світі.Кожне слово,дія в цьому грає не аби яку роль.
По-перше,взяти наприклад соціально-побутову повість Нечуя-Левицького «Кайдашева сім‘я».До чого привели їх сварки після смерті Кайдаша,ділячи город?Аж ні до чого!Лише пусті відчуття та попіл на серці.
По-друге, людина має розуміти,що без цього вона може залишитися одна.Дуже страшно,коли тишина голосніше за все і в нікого немає.
Отже,ми маємо замислитися.Берегти близьких та взаєми між нами.Бути добріше.Бо як ви до людей,так і до вас