Ось і закінчується осінь.Діти ходять до школи.Врожай зібрано.А у Ганнусіної бабусі в садочку залишилося яблуко.Одне.Але таке гарненьке.Висить воно собі високо на гілці, та думає:-Я таке гарне,таке смачне.Хто ж мене дістане та скуштує?Тут прибігла Ганнуся.-Бабуню,бабуню!Я сьогодні краще всіх в класі відповідала!-Молодець,моя люба!А яблуко почуло, та й зірвалося з гілці.-Бабуню,дивись яка краса!Оце так яблуко!<span>"Краще мене зкуштує гарна дівчинка,ніж я буду висіти."-вирішило яблуко. можеш ще щось добавити)))))))))))</span>
Софійка-добра,весела,турботлива
Вадим-самолюб,егоіст.
Сашко-добрий товариш,йому подобається Софійка.
Сніжана-красива,добра,ніжна.
Ірка-стерва,не ласкава,егоїстична,любить тільки себе.
Ответ:
1.Федько -розбишака
2.Толя-нiжна дитина
3.Повiнь на рiчцi
4.Задум Федька
5.Успішне його виконання
6.Толя вирішив повторити прохід Федька
7.Сміливий вчинок Федька
8."Подяка"Толі
9.Смерть Федька
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
<span><span /></span>
Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив. Ідея: возвеличення прагнення хлопчика порозумітися з дощиком.
Жанр: поезія зі спогадів дитинства поета, поезія-замовляння.
Художні засоби В. Голобородька «З дитинства: Дощ» Повтори: «дощику, дощику», «щоб ти…», «я тобі…». Метафори: «дощик ловив.., розкидав.., ходив.., розчісував».