«Ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він ішов, як не з косою, то з ціпом, - косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочкі, Яворках і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на поле. Коли стомлювався, розтирав снігом руки й обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло бруньками, заготовляв живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом обскубувати дички. Хто просив, нікому не відповідав відмовою ».
«Викопані і пересаджені їм деревця не сохли. ... Прищепи його приймалися, оскільки він не щеплял на вербі груші ».
<span>«І все село звірялося по ньому. Люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - й теж вродило. А коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не вагався: він не небудь - мудрець, Планетник ... ». «Не було такої роботи, яку не подужав би або якої цурався б. На його дворі не залежувався не то що гній, а й Синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносили камінчики .. Наковивал жорно, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла готелів, звали і допомагав корові. Лікував коней, які кульгали. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки і сопілки. Одного тільки цурався - не вступав у корчму, відмовляючись від могорич: "Мені і так весело" ».</span>
Ух, як піднімається вітер! Які темні важкі хмари йдуть зі сходу! Чується грім. Блискавки на обрії б'ють прямо в землю. Іде гроза
Грози влітку особливо сильні, і не знаєш чого від них чекати. Вітер підсилився. Дерева гнутися. Починає темніти, хмари закривають сонце. Гуркіт грому й через кілька секунд починають блискати блискавки
Ще один гуркіт грому й пішов сильний дощ. Блискавки ще більше почали блискати з усіх боків. Бах! Блискавка вдарила в старий високий дуб. Він затріщав, але зумів устояти. Скільки століть він переживає такі грози
Молоденькі берізки гнутися до самої землі. Вітер так хоче показати влада над ними. Важкі хмари нависли над самою землею, що несуть вони із собою? Ще один гуркіт грому й пішов град. Великі крижини почали падати снеба.
Під таким градом ніхто не встоїть. Пари мінут і град припинилася, затих і вітер, немов зрозумів, що тут він неспроможний і вирішив здатися. Важкі темні хмари розсіялися, немов нагулявшись удосталь, вирішили відпочити
Але вони ще сюди обов'язково повернутися. Засяяло сонце, а на обрії з'явилася веселка. Веселка сповістила про те, що бура пройшла, і можна тепер побігати по мокрій траві й теплих калюжах. Ах, як свіжо й легко дихається після грози
Земля умилася, стала чистіше й світліше.
Може легенда про вічне життя?
Висловлювання на тему "За що Україна вдячна Шевченку":
Тарас Шевченко - національний герой України, символ свободи та боротьби за незалежність. Україна вдячна Шевченку за його творчість та суспільну діяльність. У своїх творах Шевченко завжди торкався важливих тем. Йому боліло те, що народ український потерпав у неволі. Тарас Григорович завжди оспівував волю та незалежність України.
Століття потому твору Шевченка лишаються актуальними: "Борітеся - поборете, Вам Бог помагає!" І сьогодні наш народ звертається до віршів видатного отця української літератури, шукає у них поради та відповідей на болючі питання державності. Твори Шевченка надихають, нагадують про те, що ми - єдине ціле, спонукають до боротьби та гармонійного співіснування на рідній землі.
І ось переді мною з"явився він- сам Ох із казки. Моєму здивуванню не було меж, адже я ніяк не очікувала побачити перед собою маленького старенького чоловічка з довжелезною бородою і дивно одягненого. А ось коли він почав говорити у мене взагалі мову відібрало таким чарівним виявився його голос...