- Аню, а ще існують честь і хоробрість?
- Звісно, молоді хлопці що воюють на сході, мають і честь і хоробрість.
- А любов і ненависть?
- Звісно, любов до рідних і ненависть до ворогів завжди буде жити у наших серцях.
- А дружба і самопожертва?
- Чим тобі не приклад дружби, твій друг Мишко, він готовий самопожертвувати заради тебе все що тільки має!
- Тобто, Аню, все це живе ще досі?
<span>-Так , але ми повинні намагатись не втрачати хоробрість, не забувати про честь, більше любити і дружити, менше ненавидіти й самопожертву давати всім кому це потрібно, і світ стане кращим.</span>
Настала зима. Земля, вода і ліс - все вкрите снігом, здається, все кругом занурилося в сон.
Завмерли трави, кущі і дерева. Під сніговим покривалом зачаїлися, завмерло багато тварини. Завмерли, але не померли.
Добре тому, у кого тепле, затишне лігво, барліг, норка чи гніздо. Добре тому, у кого запасів повна комора. Поїв, згорнувся калачиком - спи міцно, дивись солодкі сни.
А птахи сильно страждають взимку від холоду і голоду. Крижаний вітер гуляє, носиться між будинками і деревами, забирається і під тугі пір'ячко. Не всидіти маленьким пташкам ні на землі, ні на гілці: все покрито снігом, холонуть лапки. Треба
стрибати, літати, щоб як-небудь зігрітися. Ох, як важко їм доводиться! Шукають вони, де б сховатися від холоду, від страшного зимового вітру.
Лютий - найважчий для птахів місяць. Місяць лютого холоду і голоду. Зима відчуває, що скоро їй доведеться поступитися своїми правами, ось вона і злиться: то морозом вдарить, то замете буревій. Найгірше, коли після денної відлиги вдарить вночі мороз і відразу заморозить сніг зверху. Така крижана кірка на снігу - наст - міцна, жорстка, слизька. Її не розбити ні слабкими лапками, ні дзьобом. Як птахам дістати під льодом їжу - травичку, зернятка? У кого немає сили пробити скло крижаної кірки, той голодує.
Але добре відомо: хто ситий, тому холод не страшний, тому ми повинні допомагати своїм маленьким, слабким пернатим друзям. Їм багато не треба. Хто дасть зерняток, хто - сальця, хто - ягід, хто - хлібних крихт. А скільки їх можна врятувати від голодної смерті!
Ми можемо влаштовувати для птахів маленькі безкоштовні їдальні у дворах і прямо у себе на балконах. Можемо вивішувати з вікна шматочки хліба на ниточці або встановлювати у дворі годівниці з зерном і хлібом. Горобці і інші наші зимові гості цілими зграйками будуть з радістю відвідувати їх. А синички дуже люблять сало. Тільки не солоне, звичайно: від солоного у них заболять животики. Можна взяти дерев'яну паличку, висвердлити в ній ряд дірочок і залити дірочки гарячим салом - свинячий або яловичим. Потрібно дати сала охолонути і вивісити паличку за вікно, а ще краще - повісити на дерево у дворі. Веселі маленькі гості не змусять себе довго чекати. А в подяку за частування покажуть різні трюки: перекидання вниз головою, скік вбік і інші.
Допомагайте маленьким пернатим друзям взимку! Запрошуйте цих милих і кумедних пташок до себе в гості, щоб помилуватися і досита нагодувати в цей важкий для них час!
Шістнадцятому,шістнадцятим,нульовому,нульовим,мільярдовому,мільярдовим,кількасотовому,кількасотовим,сто сто чотирнадцятому,сто чотирнадцятим,шістсот двадцять п'ятому,шістсот двадцять п'ятим,тисячі вісімсот вісімдесят чотирьом,дві тисячі дев'яностому.
Пропоную скласти такий опис синички на 5 речень: Синичка – це дуже маленька
і напрочуд гарна пташечка, що живе в наших краях. За розміром вона нагадує
горобця, проте має інший окрас пір’їв. Голова у цих пташок чорна,а щічки –
білі. Животик має жовтий колір, а крильця – сіренький. Синички – дуже спритні і
прудкі пташки.
Н. одна тисяча триста одинадцятий
Р. одна тисяча триста одинадцятого
Д. одна тисяча триста одинадцятому
З. одна тисяча триста одинадцятого
Ор. одна тисяча триста одинадцятим
М. на одній тисячі триста одинадцятій
Все.