Фонетична транскрипція — це звуковий запис слів із використанням відповідних умовних позначок:[ ] — звук;' —м’якість приголосного;: — подовжений звук;’ — напівпом’якшення приголосного;’ (над голосним) — наголос; <span>[у] — <em>У</em> нескладовий;</span><span>[ї] — <em>і</em> нескладовий;</span><span>[єи] — наближення одного звука до іншого;</span>- — поділ на склади;/ — коротка пауза (при транскрибуванні тексту);// — довга пауза;дж, дз — один злитий звук;<span><em>ь</em> у транскрипції не позначається; апостроф у транскрипції не позначається; великі букви в транскрипції не вживаються; кожен звук пишеться окремо, не з’єднуючись із наступним. Під час запису фонетичної транскрипції слід враховувати співвідношення звуків і букв.</span><span>
</span>
<span>Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.</span>
КОРОЛЬ ДАНИЛО І ЙОГО БЛАЗЕНЬ ОЛЕЛЬКО
Літньої днини, як сонце розлило на все місто своє тепло, Олелько ніяк не міг всидіти в похмурих замкових стінах. Але король, вирішуючи важливі, державні справи, волів його завше мати при собі, щоби жартами обважнілу голову розраджував. Одного разу Олелько не витримав замкової задухи і сказав:– Найясніший королю, дозволь мені хоч сьогодні відлучитися, бо маю пильну справу.– А то ж яку? – здивувався Данило.– Та от, мушу книги свої просушити, щоби цвіллю не взялися. Король, зваживши на це, відпустив Олелька, а той, прихопивши ряднину, постелив її в садку та й задрімав любенько голічерева.Десь так надвечір вийшов король і собі в садок, а з ним і бояри гуртом. Аж бачать – лежить Олелько та аж носом посапує.– Гей, Олельку! – гукнув його король. – Чи ти вже просушив свої книги?– Ага, якраз сушу.– Де ж вони? – здивувалися всі.<span>– Та осьдечки! – ляснув себе по голові Олелько і склепив повіки.</span>Будь-який український школяр знає, що Київ — столиця нашої Батьківщини, України.
Наша столиця — велике місто, в якому є безліч вулиць, скверів, будинків, площ, музеїв, театрів, шкіл, університетів, лікарень, магазинів. У Києві життя стрімке і непередбачуване, але, якщо хочеться тиші, можна прогулятися в парку, сквері, помилуватися знаменитими київськими каштанами, подивитися на пам'ятники Т. Г. Шевченку, Богдану Хмельницькому, або Золоті Ворота.
<span>Київ —- один з найбільших на Україні центрів науки й освіти. У Києві величезна кількість шкіл, гімназій, ліцеїв, близько 70 Вузів...!!!
</span>
<span>Іван вирішив вирватися за геркулесові стовпи</span> і поїхав з села.
<span>Пропав <span>чоловік ні за цапову душу</span></span>.
Олег відчував <span>Танталові муки, дивлячись на факел, до якого не міг</span> дотягнутися.