я визначив 5-стопний хорей
1)По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
2)Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
3)З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
4)Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
5)У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
<span>Без води умиється.</span>
Звісно, хотів би. Адже, справжні друзі — велика рідкість. Климко готовий був пожертвувати чим завгодно, заради своїх друзів. А це і є найголовнішим параметром вибору людей, які в майбутньому будуть твоєю опорою, твоїми друзями.
Коло невеличкої хати рос вишневий садок. Життя у цьому селі живе - співають дівчата, йдуть плугарі. Біля цієї хати
вечеряє родина, у якій матір хоче повчати чомусь дочку, але співи соловейка не дають цього зробити. Він так гарно співає, що
і повчати доню матір не хоче. Вона покалала своїх маленьких діточоу спати тай сама задрімала, але соловійко не затих.
У цій поезії нібито все просто, але автор тут повчає нас кохати родину, природу. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди.
Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. Якою ж сильною була туга поета ш рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.
Гордій Кулаківський привласнив собі купу чужої землі, його і його рід прокляли – мовляв, матимеш гроші, але не матимеш щастя.
Отже ми можемо дізнатися , що Гордій був підступний , хитрий ,
<span>жадібний,нелюдський ,нечесний.</span>