БЫло мало места . И каждому не было места на проживания и они решили, что 2 или 3 семьи будут пользоваться одной землей.
На старых самолётах, где используются генераторы постоянного тока с ручным управлением (Ту-134, Ан-12, Ту-95, Ан-24), в обязанности экипажа входит ручная подстройка разбаланса токов сетей (регулировкой напряжения генераторов) ... красное/белое освещение, номинальный ток 5 А, АЗ3К-10 — автомат защиты трёхфазный под красное/белое освещение, номинальный ток фазы — 10 А. На некоторых самолётах (например, на Як-42) для снижения массы АЗР многих цепей установлены не на отдельных РУ, а прямо на приборных щитках и используются для оперативного управления.
Для питания бортового оборудования и систем ЛА в настоящее время применяется электроэнергия постоянного тока напряжением 28 вольт, переменного однофазного или трёхфазного с нейтралью тока с напряжением 200/115 вольт, частотой 400 Гц, переменного трёхфазного без нейтрали тока линейным напряжением 36 вольт, 400 герц[1]. Суммарная мощность генераторов на борту может составлять от 20 кВт для небольших самолётов или вертолётов до 600 и более кВт для тяжёлых ЛА.
Історичні пісні — це епічні твори про події далекого минулого, їх, без перебільшення, можна вважати єдиними свідками боротьби наших предків з татарами й турками, художніми документами польсько-шляхетського поневолення України і визволення з-під цього гніту. Майже вся наша багатовікова історія — це боротьба за волю. На зміну одним колонізаторам приходили інші, та кожен намагався не тільки підкорити край, але й знищити будь-які ознаки його національного життя. Заборонялися українські книжки, українська мова, народні звичаї та обряди. Заборонялася навіть пісня, яка, всупереч усім заборонам, продовжувала жити й допомагала народові у найтяжчі часи.
Історичні пісні — це передусім розповідь про трагедію нашої Батьківщини, яка страждала від ворожих нападів.
Зажурилась Україна, що нігде прожити.
Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти.
У цій народній пісні образно змальовано горе поневоленого краю. Ще жахливішою є картина людських страждань у пісні "За річкою вогні горять". Спалене село, зарубана стара ненька, дівчина-полонянка — ось наслідки того, як "татари полон ділять". Пісні про напади турків і татар, про битви з ляхами пройняті сумом, болем — вони ніби тужливий плач над усіма загиблими та полоненими.
Україна "журилась", але ж не корилась! Бо мала мужніх і вірних синів-захисників, борців за її свободу. Данило Нечай, Морозенко, Байда, Дорошенко, Сагайдачний та багато інших славних героїв
стали персонажами народних пісень. Читаючи або слухаючи їх, ніби бачиш, як мучився від тортур Байда, але не відцурався ні рідної землі, ні своєї віри. Сумуєш разом з Україною за козаком Морозенком, якому турки вигадали жахливу кару. Уявляєш, як "попід горою, степом-долиною, козаки йдуть", а попереду — Дорошенко "веде своє військо хорошенько".
<span>Створення образів захисників Вітчизни — друга цінна ознака українських історичних пісень. Майже всі вони — носії моральних якостей. Життя козака минало серед пожеж, у кривавих битвах, але його серце не черствіло, не втрачало здатності любити матір і батька, сестру або наречену. Герої історичних пісень сповнені гідності. Вони швидше загинуть, ніж дозволять підкорити себе. Коштовність народної творчості зумовлена, на мою думку, саме цим — уславленням кращих рис національного характеру, уславленням борців за волю і щастя України.</span>
Много талантливых и знаменитых людей взрастила Кубань. Каждый из них оставил свой «след» в различных областях науки, культуры и т.д. Одни пишут прекрасные художественные произведения, как для детей, так и для взрослых, другие занимаются наукой, делая полезные для человечества открытия, третьи создают памятники архитектуры, которые своим эстетическим видом радуют наши взоры.
Сегодня я хочу вам рассказать о нашем земляке – космонавте Геннадии Ивановиче Падалке.
Родился он 21 июня 1958 года в г. Краснодаре. Когда Юрий Гагарин полетел в Космос, ему было всего три года, тогда каждый мальчишка мечтал стать космонавтом. Была такая мечта и у Геннадия Ивановича. Юный космонавт хорошо учился в школе. Свою учебу он начал в школе №7, но закончил он уже 57 школу. Учился Геннадий хорошо, только на четверки и пятерки. Еще с детства он увлекся авиацией, и впоследствии стал военным летчиком и начал свою службу в частях ВВС.
Его мечта стать космонавтом отошла на второй план. Но от судьбы не уйдешь. В 1987 году он встретился с патриархом нашей космонавтики, Алексеем Леоновым. Он возглавлял комиссию по отбору новых кандидатов в отряд космонавтов, и он получил предложение и без колебания дал согласие, прошел несколько медицинских комиссий, проверок, психологический отбор и т. д. В конце концов, в 1989 году стал кандидатом в отряд космонавтов и таким образом начался его космический путь.