<span>Отже , вона прийшла , довгоочікувана зима! Добре
пробігтися по морозцем в першу зимовий ранок ! Вулиці , вчора ще
по-осінньому похмурі , суцільно покриті білим снігом , і сонце
переливається в ньому слепяшім блиском. Химерний візерунок морозу ліг на
вітрини магазинів і наглухо закриті вікна будинків , іній вкрив гілки
тополь. Глянеш чи вздовж вулиці , витягнувся рівною стрічкою , поблизу
чи навколо себе подивишся , всюди все те ж : сніг , сніг , сніг. Зрідка
підіймається вітерець пощипує обличчя і вуха , зате як красиво все
навколо! Які ніжні , м'які сніжинки плавно кружляють у повітрі. Як не
колючий морозець , він теж приємний . Чи не за те всі ми любимо зиму ,
що вона так само , як весна , наповнює груди хвилюючим почуттям . Всі
жваво , все яскраво в перетворює природу , все повно підбадьорливої
свіжості. Так легко дихається і так добре на душі , що мимоволі
посміхаєшся і хочеться сказати дружньо цьому дивовижному зимового ранку :
«Здрастуй , зима! »</span>
Кров з молоком ні пари з уст
Поставить человека в такую ситуацию, чтоб он раскрыл своё истинное лицо.
Или просто наблюдать за его остальными делами. Показушный человек где-нибудь спалится, что ведёт себя неискренне.
Что касается сухой вежливости, то это не нужно осуждать. Бывают просто малоэмоциональные люди, но они тоже добрые.
Доб(о),зл(о),хол0,теп(о),рад0,жур(а),сил(а),сла0,спо(й),бор(а),суш(а),мор(е),сух(й),вол(й),гор(а),дол(а),ніч0,ден(р),ран(к),веч(р),пів0,пів0,
там де я поставив нуль та нульове зак (позначаеться пустим квадратом в кінці слова)а там де в душках там буде закінчення!
Одного разу ми з батьками пішли гуляти у парк. Уранці природа ще спала і навкруги панувала тиша.
Ми вийшли на простору галявину. Там на прив*ялій траві блищали дощові краплини, мов сльози, а над нами пролітали великі кучеряві хмари. Посеред поляни розмістився самотній дуб, від якого доносився стукіт дятла. Поруч з дубом, в опалому пожовклому листі, шурхотіла білочка, в пошуках жолудів. Довкола галявини стояли притихлі берізки. В похмурий день особливо чітко виділялись їх чіткі білі стовбури.
І раз від разу було чути стрекотання сороки-білобоки, яка ніби розказувала про наближення зими. І всю цю красу вкриє пухким білим снігом.