1)віддалятися ,беззубий,піддатися; 2)туманність,осінній,стінний,сезонний; 3)юннат,фіззарядка,оббивати.
Наприклад, є такі антоніми: холодний - гарячий, бідність - багатство, високо - низько. Перша пара антонім відноситься до прикметників, друга пара - іменники, третя пара - прислівники.
У житті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. У її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. Душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. Бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. Треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч.
Усе це вимагає людська гідність. Народна мудрість стверджує: "Від спраги помирай, але гідності не втрачай". Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.
Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду.
Гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. Можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не приверне увагу людей порядних, інтелігентних. Тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може допомогти зробити тільки почуття власної гідності.
Ви́солопивши (ви́валивши) язи́к<span> (язик</span>а́),<span> зі сл. бі́гати, тіка́ти і под., зневажл. </span>1.<span> Дуже швидко. — Ну, що тобі таке? Чого ти прилетів, </span>язик висолопившsи?<span> Що там таке сталося, що за тобою мов собаки гнали? (І. Франко). </span>2.<span> До повного виснаження, надзвичайно напружуючи сили. — Тепер, якщо потрібні тобі гроші,— побігаєш не день, не два, </span>висолопивши язика,<span> заким позичиш (М. Коцюбинський); — А в селі в цей час робилось таке: лисий Лукан, </span>висолопивши язика,<span> бігав з подвір’я на подвір’я, збирав білі, “як лебедине пір’я”, листівки (Ю. Збанацький). </span>
язи́к (язика́) ви́солопити (ви́валити),<span> зневажл. Дуже задихатися, захекатися від швидкого бігу, напруженої роботи. — Гляньте, як працює, бідолаха, аж </span>язика висолопив<span> (І. Нечуй-Левицький); Микита й Дорофтей побігли за бричкою. Доки добігли, аж </span>язики вивалили<span> (Казки Буковини..); Як повів (Сенько) Славка тими стежками, то він аж </span>язик вивалив<span> із утоми, бо ті стежки крутилися дебрями й горбами (Л. Мартович); (Максим:) Геть чисто шию спекло, а Юхим зовсім </span>язика вивалив...<span> Буде знати, як зо мною робити!.. (С. Васильченко).</span>
Сьогодні мій товариш був дуже щасливий, тому що отримав гарну оцінку в школі.
Життєвий досвід - найбільша цінності для кожної людини