Я хочу сказати що потрібно цінувати кожну мить-бо життя таке коротке.Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від
трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці
роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке. Людина не замислюэться, що для неї гроші це спосіб
нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом –
марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай
про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків.
Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті
людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що
вони своє життя прожили.
Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не
прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність
життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти
свого життя.
<span>Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і
надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя
не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити
жодної хвилини.</span>
Твір оповідання на вільну тему МОЇ ЗАХОПЛЕННЯ. Кожен народ, піклуючись про своє майбутнє, прагне передати наступним поколінням усі свої знання і досвід. Тому звертаємося ми до фольклору, цієї мудрості народної, вчимося народним ремеслам. Кожен вид народного мистецтва збагачує наших сучасників. А взагалі, нашому поколінню пощастило, бо живемо в цивілізованому світі, є безліч інформації про життя не тільки своєї держави, а й різних країн і народів. Саме наявність різноманітної інформації дає змогу мені і моїм ровесникам займатись улюбленою справою, обирати собі заняття до смаку. Мої батьки вважають, що дитина повинна сама вибрати собі улюблену справу. А оскільки всі діти талановиті, то батьки повинні направити дитячі таланти в правильному напрямку. Дитинства я виявляв здібності і до малювання, і до музики, і до спорту. Тому батькам було дуже важко водити мене в ізостудії, музичної школи і в басейн одночасно. Зрештою довелося вибирати між трьома захопленнями. Я не міг визначитися - і захопився технікою. У гуртку авіамоделювання мені дуже подобалося. Досвідчені керівники вчили гуртківців проектувати і збирати авіамоделі. Але я, на жаль, далі однієї моделі не пішов, більше дивився моделі інших, ніж робив власні.
1) Хлопці наробили шкоди і накивали п'ятами
2) Дівчина знайшла себе в написанні віршів
3)Вони поклали голову за Україну
4)Ми сиділи склавши руки
5) Вона ловила гав на уроці
Я дуже люблю ходити у походи. Це захоплення я перейняла у своїх близьких друзів. Це дуже цікаво, тому що з кожною новою подорожжю я відкриваю для себе щось нове. У минулому місяці я вирішила зробинити невелику мандрівку за місто разом з родиною. Хоча вже було холодно, та я отримала багато вражень від зимових пейзажів та покаталася на лижах. Під час катання ми зустріли багато пташок, які з захопленям шукали у пухнастому сніжку поживу та лісову красуню - білочку. На зворотньому шляху ми втомлені весело обговорювали мандрівку і пили теплий чай. Зима - найчарівніша пора року, тому я так ціную цю подорож.