Апорізькі козаки відомі на весь світ 1хня відвага і мужність не залишає нас байдужими , адже так відважно боротись за свою незалежність могли тільки українці , ми багато разів чули про наших предків козаків , але чи знаємо ми всю 1хню красу ! історік . Впродовж свого існування . козаки знищили не одного ворога , який намагався забрати нашу землю.Але неодноразово ті самі козаки потрапляли у полон , із якого не усі повернулись
І йшов кінь до міста. Він пишався собою, що зміг утікти від інших коней, він пишався своєю білизною та красою. Він переночував у полі та вранці вирішив не йти до міста, бо його б знову зробили трудовою худобою. Він вирішив йти, куда очі глядять. Йшов він довго, отже зупинився і знову почав згадувати пращурів. гордих, красивих і не на диво, білосніжних. Отже, знайшов він доброго чоловіка через кілька місяців голоду та холоду. Той його приютив, годував ти приглядував за ним. Чоловіка звали Степан. Він його відмив від бруду та повернув йому тодішню білизну. Шептало був дуже вдячний Степанові за спасіння, адже помер би він десь у полі і ніхто б не помітив...
Лоскотон
Сміливий, добрий, щирий
Захоплює, заворожує
Навчає любити
Казка
Климко заночував у снопі сіна і поласував галетами які дав йому солдат. У курені Климко згадував про дядька Кирила як їм було добре до того як його не стало. Пацюків з вагової вигнав Зульфат старий друг Климка, він взяв жаринки і закинув їх у нірки і прикрив ці нірки щоб миші задихнулися. У село зайшли італійці і все порозкрадали. Після італійців майже нічого не залишилося все порозкрадали і поспалювали. Люд вимінював одяг все що в них було на сіль та інші потрібні речі.
Можна впевнено сказати, що життя Лесі Українки — це подвиг. Поетесі
довелось рано зустрітися з нещастям, яке підкралося до неї у вигляді
страшної хвороби і зробило з неї фізично слабку людину. Та мужня жінка
не здавалася. Палка любов до Вітчизни, віра в народ — цілющі джерела, з
яких брала вона життєві сили.
Наймогутнішою зброєю поетеси стало
слово. Словом можна підтримати, повести за собою на бій за краще
майбутнє. Праця поета важка, та вона сповнена благородної краси. Поет
повинен служити народові до останнього подиху.
Такий герой поеми
"Давня казка". Слово — його наймогутніша зброя. Словом поет зумів
присоромити ціле військо й викликати в душах воїнів завзяття. Зв'язок
поета з людьми такий тісний, що людський стогін озивається луною в
поетовому серці. Його бунтарські пісні здатні викликати повстання.
Багатий
граф, якого лякає війна з народом, намагається зробити поета своїм
прислужником. Він пропонує йому життя в розкоші й славі, тільки народний
співець повинен забути "різні вигадки лукаві". "Не поет, хто забуває
про страшні народні рани", — чує граф у відповідь.
Кинутий до в'язниці, поет продовжує служити людям, його слово допомагає повстанцям у війні за кращу долю.