<span><span>АБОНЕМЕНТ<span>(франц. abonnement) документ на право певний час обслуговуватися чи користуватися чим-небудь, а також саме таке право.</span></span><span>АБОНЕНТ<span>(нім. Аbonnent, від франц. аbonne) — той, хто користуєтьсяабонементом.</span></span><span>АВАЛЬ<span>(франц. aval. — це схвалення) — доручення за векселем, зроблене третьою особою у вигляді спеціального гарантійного запису.</span></span><span>АВАНТАЖ(франц. avantage — перевага) вигода, користь, сприятливе становище.</span><span>АВАНТИТУЛ<span>(від франц. avant — перед і титул) — виконана художником або набрана за ескізомпочаткова сторінка книги, яка передує титульному аркушу.</span></span><span>АДРЕС(франц. adresse) — письмове, переважно ювілейне, привітання.</span><span>АДРЕСА(франц. adresse) — 1) Місце проживання особи чи місцезнаходження установи. 2) У програмуванні — цифрове або буквенне позначення місцезнаходження інформації в цифровій обчислювальній машині.</span><span>АКОРД(від італ. accordo — узгодженість, співзвучність) —сполучення різних за висотою тонів, що сприймаються у звуковій єдності.</span><span>АКУСМА(від грец. почуте) —слухове уявлення про звук.</span><span>БАНДАЖ(франц. bandage —пов'язка, від bande — пов'язка, стрічка) — 1) мед. Еластична пов'язка для підтримування стінок живота або інших частин тіла в необхідному положенні. 2) тех. Металеве кільце (пояс, обід), яке надівають на частини машин для зміцнення їх або збільшення зносостійкості.</span><span>БАНДЖО(англ. banjo) — джазовий струнний щипковий музичний інструмент, створений на основі інструмента американських негрів.</span><span>БАРАЖУВАННЯ(від франц. barrage — перешкода, загорода) — патрулювання військових літаків у повітрі над певним районом для оборони від авіації противника, охорони важливих об'єктів тощо.</span><span>БАРАТРІЯ(англ. barratry, від старофранц. baraterie — шахрайство) — злочинна дія капітана або команди, що завдає шкоди власникові судна або власникові вантажу.</span><span>БАРБІТУРАТИ(від італ. bаrbаbіеtоlа — буряк і urea — сечовина) — група лікарських речовин, похідних барбітурової кислоти, що їх застосовують як снодійний, протисудомний та наркотичний засіб.</span><span>ГРИЗЛІ<span>(англ. grizzly, букв. — сірий) — бурий ведмідь, поширений на Алясці.</span></span></span>
Я не думаю, що сьогодні існує такий народ, який вагається, якою ж мовою йому спілкуватися. Коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не знають, мені становиться соромно и боляче. Боляче за невважливе ставлення до рідної мови, до мови, яка заслужено вважається однією з самих милозвучних у світі. Соромно за те, що поводимося ми з батьківською мовою по-дикунські, користуючись нею лише у крайніх випадках.
Звернувшись до світової історії, можна побачити, що навіть стародавні народи ніколи не замислювались над тим, якою мовою їм розмовляти – своєю рідною, чи мовою сусідніх народів. Не менш яскравим прикладом поважливого ставлення до своїх традицій, до своєї культури та до своєї мови є індійські, африканські та австралійські племена. Ці нерозвинені племена, далекі від цивілізації, примушені були вчити мову їх колонізаторів, але, незважаючи на це, до нашого часу зберегли культуру та мову своїх племен і досі добре на ній розуміються.
Від душі хочеться вірити, що пройде час і українська мова не залишиться для наших співвітчизників лише державною мовою для службового використання, а стане мовою повсякденного спілкування. Хочеться вірити, що ми будемо чути рідну мову на вилиці, в родині, будемо нею спілкуватися та думати по-українські. А поки що залишається чекати, коли прийде до нас усвідомленні важливості рідної мови. Лише після цього ми зможемо в повній мірі вважати свою країну великою європейською державою.
Україна – вільна та демократична держава, тому ніхто тне забороняє спілкуватися громадянам на тій мові, яка їм більше до вподоби, але знати рідну мову, вміти її розуміти та розмовляти по-українські повинен кожен справжній патріот і громадянин України. Не слід забувати про її вивчення, адже ми не дивуємось, що багатонаціональне населення Сполучених Штатів поважає державну мову, а основною умовою отримання американського громадянства є гарне знання англійської. Чому ж тоді наші співвітчизники й досі не можуть визначити місце української мови в житті сучасного українського суспільства і незалежної держави?
Кожний із нас повинен усвідомлювати, що «не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну». З цими словами Володимира Сосюри важко не погодитись, бо це й насправді так – любити свою країну – це любити і знати її культуру, її традиції та її мову. Любити свою країну – це усвідомлювати себе маленькою часточкою могутнього народу, який протягом багатьох віків прагнув до свободи та незалежності и врешті-решт домігся цього. Як сказав відомий російський письменник М. Пришвін – «Я» можна сказати лише рідною мовою».
<span>Мені і моїм одноліткам треба добре вчити рідну мову, знати та поважати її, не соромитись розмовляти українською, бо це мова Великого Кобзаря, мова великої літератури, відомої у всьому світі, мова наших предків та наших нащадків. Розвиток усіх сфер життя нашого суспільства залежить від мови, а обмежене спілкування на ній може привести до обмеження культурного рівня наших сучасників і майбутніх поколінь. Це ще одна вагома причина, з якої треба знати і вчити українську мову.</span>
<span>Довжина тіла – 18 – 19 см
Розмах крил – 30 – 36 см
Вага – 25 – 55 г</span><span>Польовий жайворонок за розміром трохи більший за горобця і має неяскраве, але привабливе забарвлення тіла. Спина в нього сірого кольору, іноді коричнево-жовта зі строкатими вкрапленнями, низ білуватий, груди покриті коричневим строкатим пір'ям. Цівка світло-коричнева. Голова польового жайворонка прикрашена невеликим чубчиком, хвіст облямований білим пір'ям. Над темними очима - світла брова. Маскувальне забарвлення польового жайворонка допомагає йому ховатись в траві і на землі. Самця можна відрізнити від самки за більшими розмірами та піснею, яка відсутня у Грцик назар
самки.</span>