Кожна людина з'являється на світ малою дитиною, яка росте і дорослішає. Ростуть всі приблизно з однаковою швидкістю, але дорослішають в різний час. Кожен з нас, напевно, міг спостерігати, що підліток може вести себе більш по-дорослому, ніж хтось набагато старший за нього. Так чим же виміряти ступінь дорослості людини?
На мій погляд, дорослість людини і її вік хоча і пов'язані між собою, але не завжди. Тому я вважаю, що дорослість людини вимірюється її здатністю брати на себе відповідальність за себе та за інших. Доросла людина знає, що таке "треба", і що її "хочу" не завжди задовільняється. Доросла людина усвідомлює, що є речі, які робити треба, навіть коли не хочеться, бо від цього залежить, наприклад, добробут сім'ї. Далеко не кожен дорослий ходить на роботу з задоволенням - звісно, що якщо б був вибір, багато хто надав би перевагу відпочинку, подорожам, тощо. Але доросла людина усвідомлює, що треба працювати, щоб утримувати себе та сім'ю, якщо вона є. Тому я назову дорослою людиною підлітка, що кожного ранку вигулює свого собаку, допомагає по дому, а влітку підробляє, щоб допомогти батькам. А телепень, якому вже за двадцять, але він не працює і не вчиться, живе за рахунок своїх батьків - не є дорослою людиною, як на мене.
Таким чином, "вирости" і "подорослішати" - це різні речі. На мій погляд, дорослою людина стає тоді, коли веде себе по-дорослому, тобто бере на себе відповідальність.
Прислів'я з короткими дієприкметниками: 1. Біт - добро, а не битий - і краще того. 2. Паперова вина не прощена. 3. Було стрижі, а тепер гоління. 4. Було три дружини, та все не оголений. 5. Не спійманий - не злодій. <span>6. Це вилами на воді писано.</span>
Моє останнє літо було незабутнім.Я їздила до своєї подруги в Одесу.Одеса-дуже красиве місто,дерева шелестять своїм зеленим листячком,люди ідуть по вулицях завжди усміхнені.Моя подруга дуже зраділа моєму приїзду,адже ми не бачились кілька років.Будинок подруги знаходився біля моря,коли я виходила на балкон,я бачила,як хвилі піднімаються.Також я познайомилася з новими друзями на пляжі.Вода у морі була тепла.Над хвилями літали білі чайки. Це літо запам"яталося мені назавжди!
-Привіт,Романе, ти куди так поспішаєш? -Здоров,- відповів йому Ромко,- часу немає на день народження Ігора поспішаю. -Ти з ним так сильно дружиш чи що?-зацікавився Саша. -Так ми дружимо з дитинства і все життя разом,-гордо відповів товариш. -Круто, а ви часто сваритесь?-ще більше зачікавився Олександр. - Буває, але ми зразу ж миримось,- усміхнувся Рома,- ну навіщо пусті сварки? -Дійсно, це, мабудь, справжня дружба. -Напевно, ну гаразд, я пішов, а то запізнюсь. -Давай,бувай-попрощався Сашко.