Епітети,метафори,порівняння,гіпербола,літота )там далі легко,випиш з книжки це ж не важко
В цьому році така кількість збіжжя, що аж дух захоплює!
-Привіт Петро!
-Привіт Василь!
-Як ти провів зимні канікули?
-Дуже гарно! Я з мамою та татом поїхав до Києву. Він такий гарний узимку: вулиці заметені снігом, а замість листя на деревах ліхтарики висять.
-Та які ліхтарики!-сказав Петро із насмішкою- То гірлянди!
-А як ти їх провів?
-Ми з моїм братом кожен день на ґринджолах каталися. А знаєш скільки ми снігових баб зліпили? Аж п"ять!
-О-о-о! Я теж хочу! Давай сьогодні після школи, я тількі мамі скажу.
-Добре! Мені теж треба батькам це розповісти. Може із нами мій брат піде.
-Гаразд, пішли до класу бо зараз буде дзвінок.
— Боже, — каже, — милостивий, дай чого їсти, бо пропаду з голоду.— А чого тобі їсти? — каже Бог.— Чого дай, то дай.— Отам на луках пасеться попова кобила, вона ніяк не підбіжить, оту й з’їж.От вовк мерщій од Бога — трюх—трюх — так біжить! Та до кобили:— Здорова була, кобило. Казав Бог, щоб я тебе з’їв.— Що ж ти таке, що ти мене будеш їсти?— Вовк! — каже.— Та брешеш, — собака.— Їй—богу, — каже, — вовк.— Ну, коли ж ти вовк, то з чого ж ти починатимеш мене їсти?— А з голови.— Е, вовчику, — каже, — вовчику. Коли вже ти наважився мене з’їсти, то починай з хвоста. Поки доїси до середини, — а я все буду пастись, — та й доситішаю. Тоді ти й закусиш ситеньким.<span>— Чи так, то й так, — каже вовк.</span>