1) Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)
2) Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)
3) Як навколо об’їси –
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)
4) Б’ють мене ціпами,
Ріжуть мене ножами;
За те мене отак гублять,
Бо всі мене дуже люблять.
(Хліб)
5) Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні.
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)
6) Я росла в темній темниці,
Як зросла— взяли в світлиці,
З мене шкуру всі деруть,
Мене варять, мене труть,
Пироги з мене печуть.
Відгадайте, хто ж я є,
І назвіть ім’я моє.
(Картопля)
7) Кинув не палку, піймав не галку,
Скубу не пір’я, їм не м’ясо.
(Риба)
8) Мене б'ють, колотять, перевертають, ріжуть. Я все терплю й всім добром плачу.
(Земля)
Читання в наш час не дуже популярне. Я вважаю, що це не правильно і засуджую людей які не намагаються навіть відкрити для себе цей літературний скарбник. Кожна книжка вдосконалює людини. Читаючи в першу чергу ми розвиваємо свою уяву і розширюємо свій світогляд. Книжки дають більш широке уявення про світ, ніж телебачення або інтернет. Кожна книжка - це справжня скарбничка порад, тому що на прикладі героїв твору ми вчимося не допускати багатьох помилок у повсякденному житті.Отже, кожен хто читає, вже в певній мірі, людина розуміюча цей багатогранний світ.<span>
<em><u>
</u></em>
Ось перепиши!!!
І постав мені спасибо!!
</span>
Наші справи говорять за нас-точний вислів!Людина повинна відповідати за свої справи.А люди які вихваляются собою не лише брехуни а й хитрі обманщики.Тільки добрі люди завершують справи.Не треба брати на себе одразу декілька справ.Ви їх все одно не викоанєте а люди від вас відверуться!Беріть по одній справі і добросовісно її виконуїте!
1. Спишіть текст. Випишіть дієприкметники, поставте до них питання.
Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем небо з'являються крадькома несміливі зорі, Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла й приємне почуття скінченого дня. Вони несуть додому спечене, як і земля, тіло, а в складках одежі пахощі стиглого колоса... Розігнута врешті спина, спущена вільно рука, ще злегка тремтяча од цілоденного напруження, м'який пил під ногами, замість стерні, здається тепер щастям (За М. Коцюбинським).
2. Прочитайте речення. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок.
1. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море (М. Трублаїні). 2. Тремтячими руками розгорнув Тарас папір (О. Іваненко). 3. Дбайливо политі й старанно підстрижені квіти красувалися серед в'янучих трав (В. Собко). 4. Око знов ваблять блукаючі вогні (М. Коцюбинський). 5. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 6. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 7. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 8. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 9. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).
3. Спишіть, вставляючи пропущені закінчення. Дієприкметники підкресліть, визначте їх рід (в однині), число і відмінок.
1. Осяян... сонцем, усміхнен... люди по вулицях Києва йдуть (В. Сосюра). 2. Пісня моя в невмируч... силі в моїм серці ясніє, живе (І. Франко). 3. Віз котився вузькою наїжджен... дорогою (М. Коцюбинський). 4. Засліплююч... струмінь рідкої сталі з важким шумом ринув у ківш. 5. Дорога зникла десь у горах за перевалом, до блиску викупай... зливами, повит... на верхах серпанками вогких розсіян... хмар (О, Гончар). 6. Між пожовкл... стернями лежить бит... осінній шлях (Ю. Яновський). 7. Якщо вода не тече, її називають мертвою, стояч... . 8. На березі валялися верби з корінням, викинут... повінню (М. Коцюбинський).
4. Спишіть. Замість крапок вставте дієприкметникові звороти, узгоджуючи дієприкметники з іменниками. Розставте коми.
1. За лісом починалося село ... (розкиданий в горах та глибоких ярах). 2. Доріжка ... (колись вимощений цеглою) тепер до половини заросла зеленим мохом. 3. Раставиця знову ховається між двома високими вербовими стінами ... (неначе обсипаний зеленим пір'ям). 4. Червоні та сині квітки ... (повишиваний на рукавах) дуже приставали до чорних брів (І. Нечуй-Левицький). 5. Передо мною простягся шлях ... (обтиканий з обох боків старими липами у два ряди). 6. Згори було видно широку долину ... (обставлений горами, вкритими лісом). 7. Невеличкі біленькі хатки ... (окутаний садками та левадами) розбіглись по пагорбку. 8. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою ... (обліплений лапатим листом) вкривали підгір'я. 9. Гола земля безнадійно сіріла під олов'яним небом... (битий крилами вітру) (М. Коцюбинський).
5. Випишіть із наведених речень дієприкметники. Визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль.
1. Дрібні хатки під солом'яними дахами залишалися позаду, їх змінили кам'яні будинки, криті гонтою і бляхою, муроване передмістя тіснішало, стискалося... 2. Чужинці загомоніли, захоплені сміливими словами незнайомого... З. Він був не надто високий, але кремезний, одягнений у дорогий запорізький жупан; брязнула об край столу шабля в обсипаних коштовними каменями піхвах... 4. Полковник чекав з розпростертими для обіймів руками, поки кошовий скочив з коня. 5. Катерина повернула голову до сенаторів, обвішаних медалями й орденами, перев'язаних навхрест малиновими і голубими стрічками... 6. З перев'язаною рукою, в довгополій шинелі квапиться до станиці Зи-мовейської відпущений з війни поранений солдат Омелько Пугач. 7. Тупіт уже за спиною, чути мову вершників, та не оглядався мандрівник, задив-лений у плин ріки, заглиблений у себе (Із творів Р.Іваничука).