Ве-раб'i вот это правильно
Геранёны — замак, якога няма.
Аднойчы мне давялося
пабываць на Гродненскай зямлі. Каб больш даведацца аб гэтым краі я адправіўсяна
экскурсію. Аўтобус хутка даставіў нас у Геранёны.
Знаходзяцца яны ў некалькіх
кіламетрах ад мяжы з Літвою. Пра
былую веліч Геранёнскага замку нагадваюць зараз хіба што земляныя валы і
невялікія фрагменты каменных вежаў, парослыя хмызняком.
Тут пачалася гісторыя Барбары Радзівіл і скончыўся летапіс
роду Гаштольдаў.
У захаваным
дагэтуль касцёле Святога Міколы пайшла пад вянец за Станіслава Гаштольда
першая прыгажуня Вялікага Княства Барбара Радзівіл.
<span>Можна сказаць, што Геранёнскі замак — яркі
ўзор замкавага будаўніцтва ў Беларусі на мяжы ХV-ХVІ ст. Хоць тут і ёсць
асобныя элементы еўрапейскай фартыфікацыі, усё ж больш ярка і выразна
вылучаюцца мясцовыя ваенна-будаўнічыя традыцыі. Пра гэта сведчаць і будаўнічыя
матэрыялы, і прынцып узвядзеньня валоў, і мураваны замак з чатырма вежамі,
размешчаны на штучнай выспе, што было найбольш характэрна для беларускага
ваеннага і царкоўна-цытадэльнага дойлідзтва тых часоў. </span>
Пляцоўка Геранёнскага замка была абнесена валам
вышынёй каля 4 метраў і аточаная ровам глыбінёй каля 15 метраў.
Падчас вайны з Маскоўшчынай 1654-1667 гг. замак
быў разбураны, але, відаць, неўзабаве яго зноў аднавілі.
У пачатку ХІХ стагодздзя замак пуставаў,
а потым, у сярэдзіне стагодздзя, яго пачалі разбураць.
Сумна, калі святыні знікаюць з твару зямлі, але яны
застаюцца ў дакументах, у фотаздымках, у памяці народнай. Значыць гэта камусці
трэба…
Галоўныя члены: дзейнік, выказнік; даданыя члены: дапаўненне, азначэнне, акалічнасць.
1. Вечарамі я заўсёды гляджу тэлевізар.
вечарамі - акалічнасць
я - дзейнік
заўсёды - акалічнасць
гляджу - выказнік
тэлевізар - дапаўненне
2. Віця захварэў на грып і сядзіць дома.
Віця - дзейнік
захварэў - выказнік
на грып - дапаўненне
сядзіць - выказнік
дома - акалічнасць
3. Пасля вячэры мы будзем чытаць кнігі.
пасля вячэры - акалічнасць
мы - дзейнік
будзем чытаць - выказнік
кнігі - дапаўненне
4. У нядзелю мае бацькі едуць у вёску.
у нядзелю - акалічнасць
мае - азначэнне
бацькі - дзейнік
едуць - выказнік
у вёску - акалічнасць
5. Я люблю ажынавае варэнне.
я - дзейнік
люблю - выказнік
ажынавае - азначэнне
варэнне - дапаўненне
<span>Повесть Янки Брыля «Сиротский хлеб» начинается и заканчивается тем, что Даник Малец пасет стадо: в начале произведения - свиней, затем коров, свою и чужих, в конце - работает пастушонком у пана. Кажется, замкнулся круг для сына вдовы из бывшей Западной Белоруссии. Но это не так. В начале повести Данику было всего семь лет. Он по-детски смотрит на мир и живет своими детскими радостями и расстройствами. Мальчику радостно бегать по дождевых лужах, собирать на лугу калужница, купаться в Немане, ловить пескарей, качаться на молодых березках. Обидно, а иногда горько и больно, когда тебя дразнят, особенно нищим. Иной раз можно потерпеть, но чаще всего нужно не давать себя в обиду, отбиваться, а иногда бежать плача и звать на помощь матери. Данику очень хочется в школу. Она манит мальчика новым незнакомым миром, которой живут старшие ученики, а япгчэ очень хочется обуть новые блестящие сапожки (первые в жизни!) , Что мама купила к школе. В конце адовесци Данику двенадцать лет. Он учится в семилетке и среди одноклассников выделяется особыми способностями к учению. Парень не только вырос, но и повзрослел. Он не может мириться с тем, что в школе дети вучадца на чужом языке, что богатые его одноклассники насмехаются из бедности, лишений других. В Данику пробудилось чувство человеческого достоинства и национальной гордости. Свои убеждения, идеалы он отстаивает очень активно, не гнется и не унижается перед теми, кто имеет богатство и власть. Большое влияние на Даника оказали условия жизни, а также взрослые. Ему посчастливилось встретиться с замечательными учителями: деревенским человеком Николаем Кужалевичам и польской учительницей пани Марией. Первый открыл Данику силу и мощь единства, братства трудящихся, говорил о национальное достоинство белорусов. Вторая пробудила любовь и уважение к польскому народу, показала Данику рабочую Полыычу, богатство ее литературы и языка. Прошло время - и уже сам Малец оплачивал вокруг себя одноклассников, детей бедноты, чтобы держались друг друга. Николай Кужалевич помог почувствовать Данику красоту белорусского печатного слова. И главный герой повести сам стал учить своих сверстников читать на родном языке. Парень много думал, анализировал увиденное и услышанное, искал ответы на вопросы, которые ставила перед ним жизнь. Поэтому в конце повести Даник - не просто мальчик, а лицо, у которого есть собственные идеалы и способности их осуществить</span>