В стихотворении "Анчар" поэт взывает к свободе человека, Пушкин против насилия одного человека над другим, Пушкин ставит проблему зла в обществе. В стихотворение Лермонтова "Три пальмы" поэт ставит проблему разрушения человеческой личности через грех. Стихотворения Лермонтова и Пушкина "Анчар" и "Три пальмы" пытаются понять, как защитить человека от зла.
Епос-зображення світу через розповідь про події та персонажів
лірика- зображення світу через почуття, переживання ліричного героя
Гадкий утёнок зимовал хорошо .
Его забрали на ферму к другим лебедям .Там ему было весело,уютно и не одиноко
Я вижу сказку "Сивка-Бурка" разделенной на пять частей, каждая из которых имеет свое содержание и свои особенности.Первая часть - это завязка действия, то как сыновья сторожили пшеницу и как Иванушка поймал своего верного Сивку-Бурку.Озаглавить эту часть можно "Верный друг" или "Бдительный сторож".Вторая часть события первого дня, когда все желающие получить Елену Прекрасную в жены пытались это сделать. Озаглавить эту часть можно как "День первый" или "Три бревна".Далее идут еще две части, в последней из которых Иванушка снимает перстень с руки Елены Прекрасной. Эти части можно озаглавить либо "День второй" и "День третий", или более интересно "Два бревна" и " Перстень золотой".Наконец логическое завершение сказка получает в пятой части, когда Иванушка и Елена женятся. Ее озаглавить можно как "Счастливый финал" или "Женишок за печкой".
<span>Шляхетність лицаря. Позбавлений спадщини розмовляє зі зброєносцями тих, хто влаштував турнір, на якому він одержав стільки лаврів. За законом ратного поля лицар, що здобув перемогу, забирає коня, зброю або одержує за них викуп. Лицар Позбавлений Спадщини чотирьом зброєносцям сказав, щоб вони передали шляхетним лицарям привіт і його намір взяти викуп, але він візьме тільки половину всієї суми. Зброєносцеві ж Бриана де Буагильбера відповів, що не візьме ні споряджень, ні викупу, тому що їхній бій ще не закінчився, і вони ще зустрінуться: що де Буагильбер сам викликав лицаря Позбавленої Спадщини на смертний бій, і забути це важко. І додав, що вважає де Буагильбера своїм смертельним ворогом. Залишившись наодинці зі своїм слугою, лицар Позбавлений Спадщини сказав: «Дотепер... честь англійського лицарства не страждала від моїх рук». Після поранення за Айвенго доглядала Ребекка. Пройшло вісім діб, і лицаря поклали на кінні ноші, переправляючи з будинку, де тимчасово жив Исаак, батько Ребекки. Зустрілися по дорозі з де Бри і його товаришами. Айвенго назвався, коли де Брасі побачив поранення лицаря, тому що подумав, що потрапив у полон саксонським розбійниками Брасі, дотримував суворих понять про лицарське достоїнство, які забороняло будьяке насильство над лицарем, що був у безпомічному стані. А зважаючи на те, що перед ним був його суперник, де Брасі наказав слуги віднести його в одну з віддалених кімнат замка. Коли поранений Айвенго виявився в замку у Фрон де Бефу й за ним доглядала Ребекка, почалася облога замка. Айвенго так хотілося бути з тими, хто зараз там, у бої. Він говорить дівчині, що бути бездіяльної, коли лицарі б'ються з ворогами, це для нього теперішнє мучення. «Адже бій за хліб насущний, дим битви те повітря, яким ми дихаємо. Ми не живемо й не бажаємо жити інакше, як оточені ореолом перемоги й слави! Такі закони лицарства, ми заприсягли їх виконувати, і жертвуємо заради них усім, що нам дорого в житті». А потім він додав, що лицарський дух учить царів цінувати своє життя незрівнянно нижче достоїнства, зневажати будьякими неприємностями, турботами й стражданнями, не страшитися нічого. «Лицарство це джерело найчистіших і найблагородніших відносин, опора пригноблених, захист ображених, оплот проти сваволі володарів! Без нього дворянське достоїнство було б порожнім звуком. І влада знаходить кращих заступників у лицарських списах і мечах!» Про що я думаю, читаючи роман «Айвенго». Бути людиною важко, бути лицарем ще важче. Це звання, висок і почесне, зобов'язує людини до певних вимог, які висуваються представникові лицарства. А це означає, що його відрізняє від інших людяність, достоїнство, сміливість, сила духу.</span>