Прилетели улетели, щебечут говорят
К, ч, ц - <span> рука, ручка, у руці</span>
г, ж, з - <span>нога, ніжка, на нозі</span>
х, ш, с - вухо, вушко, у вусі
Авосьці квітці
жменьці жінці
кізоньці бджілці
внученьці очеретинці
снігуроньці гусці
няньці свинці
галузці
стеблинці
мисці
одноколці
колисці
оболонці
трісці
сопілці
"Вміння відчувати добро - то найвища людська освіченість".
Святивечір – то подія для всіх. Вогникижовтіють у вікнах, димийдуть у небо, а селом ходять ватаги колядників.
Задовго до походу роблять звізду на довгому держалні, клеять її з кольорового паперу, щоб свічку можна було поставити всередині. Для посівання у кишенях є усяка пашниця. Засівають залежно від симпатій кому житом, кому вівсом, кому гречкою, а котромусь жмикрутові дістанеться, буває, ще й жменя гороху.
А от Романа таких жорстоких жартів ніколи собі не дозволяють. В хату його ступають схвильовано, як у маленький заповідник краси. З усіх хат ця найгарніша, у ній все аж цвіте!
Речі тут звичайні, але як вони виказують натуру господарів, їхне прагнення оздобити своє просте трудове життя! Скриня мальована, вся в яблуках з листям. Ці мальовки на скрині так і перегукуються з півнями на комині і з вишитим квітчастим рушником над Шевченком у шапці. На миснику вишикувались розмальовані глечики, вони взялись у
боки, мов парубки. Навіть старий ослін застелено тканим обрусом.
А з покутя на колядників позирає з-під рушника на дошці мальована Пречиста Матір з Немовлям, дивиться уважно й доброзичливо, ніби оцінює їхні старання та чемність. Той іконний погляд вони почувають й тоді, коли після найкращих зичень господарям топчуться біля порога і ждуть подарунків...
І ось колядники висипають з Романові хати. Душі їхні повняться чимось гарним, повняться, як ота паперова звізда світлом.
Ответ:
— I частина розповідає про дитинство та юність Чіпки.
— II частина присвячена сторічній історії села Піски.
— III частина знайомить зі складною долею селянина-бунтаря.,
— IV частина завершує трагедію Чіпки Варениченка.
Объяснение: