Доброта, я вважаю, - найблагородніша якість, яке зіграло важливу роль в моральному розвитку людства. Воно є найяскравішим і талановитим мазком на картинах великих художників, самим вистражданим словом в творах письменників - просто світлом, освітлює обличчя звичайних людей. Добра людина доброзичливий, ввічливий, сповнений співчуття і милосердя.
Людина не народжується доброю. Це якість у собі потрібно виростати і розвивати. Для цього необхідно завжди аналізувати свої вчинки, ставлячи собі питання: чи правильно я вчинив? чи міг я допомогти людині? що я зробив, щоб не заподіяти біль іншому?
Доброта - взаємне якість. Не дарма кажуть: «Як хочеш, щоб з тобою чинили, так і ти стався до інших». Надана по відношенню до нас доброта спонукає бути більш жалісливими і готовими прощати. Адже саме доброту ми цінуємо в дорогих нам людей: близьких, друзів. Вона допомагає не бачити недоліків в людині.
Деякі вважають, що доброта - прояв слабкості. Вони думають, що треба бути твердими, іноді навіть грубими, щоб своєю силою справити враження на інших. Але добре кажуть, що грубість - це підроблена сила слабкого. Насправді ж потрібно справжня сила, щоб бути дійсно добрим.
Одяг у діда вічно забризканий глиною або глеєм. Але до того всі звикли, бо дід колодязник. На вигляд дід маленький, низенький, худий і трохи сутулий. Кажуть, колись був рудим. Але тепер чуб у нього білий, “їжачком” підстрижений. Під широким носом – коротенькі вуса.
Є в діда помічник. Це сірий, маленький, кругленький, як огірочок, коник. Дід вигадав йому чудернацьке ймення. Коня звуть Архімед.
Покликала діда молодиця. Діти вкинули в колодязь лампу, тепер мусила ходити за три кілометри по воду. Благала допомогти.
Вода в колодязі переливалась сизими, лискучими колами і тхнула гасом. Примірявся дід недовго. Познімав з воза свої інструменти, плюнув у долоні й заходився обтісувати дубові колоди. Невдовзі два вінки цямрини були готові.
Потім дід поліз у колодязь, жінка спустила цеберку, і він обережно зібрав гас.
Коли треба було виливати воду, дід надів на Архімеда хомут, прилаштував барок, на товстій линві спустив у колодязь важке цебро, сам став на цямрину. Набрав у цебер води, поклав канат на коліща.
Архімед рушив, коліща запищало, і з темної глибини колодязя швидко піднімалася вгору чорна важка баддя. Коли дід схопив її за товсту дужку, кінь зупинився як укопаний.
Дід вилив воду, опустив цебер назад у темний отвір колодязя, накинув канат знов на коліща. Архімед ворухнув нашорошеними вухами і позадкував до колодязя. Залізний цебер спускався до води, натягував канат, той тягнув барок та посторонки.
Виливши воду, дід поміняв два вінки цямрини, що всотали в себе гас, і до вечора все було закінчено. Із джерела в колодязь набігла свіжа вода. “Пийте на здоров’я!” – сказав весело дід
За формою одного слова.
білий
білому
білого
білими
2. спільнокореневі:
біліти
білити
біляк
біленький
побілена
білесенький
побілілий
Розібрати слова ПОБІЛЕНА та БІЛЕСЕНЬКИЙ за будовою та пояснити їх утворення
ПО - префікс
БІЛ - корінь
ЕН - суфікс
А - закінчення
Спосіб творення - префіксально-суфіксальни
БІЛ - корінь
ЕСЕНЬК - суфікс
ИЙ- закінчення
Спосіб творення - суфіксальний