Прийшла зима, вбрана в
білу-білу шубу. <span>Розкидала по всій околиці сніг, покритий тонкою льодовою
плівкою. Ти йдеш і бачиш, як дуже повільно падають сніжинки, що опускаються на
землю, притрушену білим пухом. Для мене зима -- наче королева,
що сидить у своєму холодному царстві та віддає накази морозам, вітрам та
хурделицям. Зимою замерзають річки, вдягнені у тверді
оболонки, які щезнуть уже не скоро, тому що трон посіла зла і холодна
цариця-зима. </span>
Казка про займенник
У давні часи в одному царстві жили собі добрі та веселі люди. Вони працювали не покладаючи рук і тому їхня держава славилась багатством та достатком. А недалеко, серед темних скель у Чорній печері жила зла чаклунка. Вона давно розмірковувала над тим, як завдати шкоди людям. Чаклунка взяла свою чарівну палицю, ударила тричі об землю і промовила: «Хай ці щасливчики забудуть свої імена, хай діти забудуть імена батьків, а батьки — імена дітей. Тоді вони обов’язково посваряться». І враз люди стали злі, роздратовані, сумні. Так тривало доти, доки мешканці царства не зрозуміли, що вони забули свої імена, імена знайомих, назви всього, що їх оточувало. А як повернути імена, як дізнатися про назви предметів вони не знали.
Якось до їхнього царства потрапив добрий мудрець, люди розповіли йому про своє горе і попросили про допомогу.
— Добре, я допоможу вам повернути свої імена, але це буде не відразу,— пообіцяв мудрець.— А поки що я дам вам слова замість імен і назв, які забрала зла чаклунка. Запам’ятайте, ці слова будуть тільки вказувати на особу чи предмет. Ви зможете говорити між собою, не називаючи імен та предметів. Наприклад: кожен з вас про себе говоритиме «Я», а якщо вас буде багато — «Ви». Розповідаючи про когось або про щось, кажіть «Він», «Вона», «Воно», а якщо їх багато — «Вони». А поки прощавайте, я йду до злої чаклунки.
Чаклунка погодилася віддати людям їхні імена за умови, що мудрець відгадає її загадки.
- По білому полю чорним маком сіяно.
- Не думає, не гадає, а інших навчає.
- На базарі не знайти, на вагах не зважити.
Мудрець відгадав загадки, і чаклунці довелося віддати людям імена. Але мешканцям веселого царства дуже сподобалися слова, які їм подарував мудрець, і вони залишили їх собі, щоб уживати у мовленні замість імен
1. Українська народна пісня є наймилозвучнішою та найприємнішою для мене.
2. В українській народній пісні я відчуваю всю історію нашої країни.
3. Я люблю народну пісню, бо вона несе всю знать нашої держави.
4. Любіть укаїнську пісню, як мати рідну
5. Без української пісні не було б і нас
Ко-рін-ня, на-вчан-ня, знан-ня, тер-пін-ня, умін-ня