Текст-опис про снігура
Взимку на червоній калині або на помаранчевій горобині можна побачити красиву червоногруду пташку з чорною шапочкою - снігура. Ця красива пташка дуже любить ласувати ягідками калини, горобини. А на гілках, які вкриті інеєм, мов легкою мережевою ковдрою, горді,надуті снігурі схожі на червоні, налиті сонцем яблука. Мають ці пташки чорненькі очі-бісеринки, м'яке чорне і ''ягідне,, вбрання. Мені дуже подобається спостерігати за снігурами, які ласують крихтами у моїй годівничці.
Сьогодні в моєму класі сталося непорозуміння.
прості: повязувалася,зближується, базується, ушляхетнює, шанували та звеличували, уславлюємо, любить,здається
скл.дієслівні: мали відповідати, не воліє жити,
скл. іменні: була непорушною,найнеобхідніше, неоціненна,прекрасна,бути людиною і другом.
1.Бабуся попросила онука купити їй молока.
2.Вершник сидів на коні,грива коня розвівалася на вітрі.
3.Я попросив товариша принести його (свою) книжку.
4.Ми свої недоліки поправими,і буде набагато краще.
P.S. я не уверенна
Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.
Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!
А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують.
Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! У когось в країні немає такого багатства, а в нас є! В Україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. І так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …
І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. Мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі?». Просто руки опускаються, коли таке чуєш.