Дружба-це святе. Навіть якщо товаришам доводиться розлучатися, вони все одно назавжди залишаються у нас в серцях, і ми про них ніколи не забуваємо.
У дитинстві, у нас завжди було багато друзів, і ми думали, що коли виростемо, всі ці люди так і залишаться нашими друзями, але з кожним роком ми дорослішаємо і розуміємо, що друзів залишається все менше і менше. Дитяча дружба найкраща і сама чесна, так як діти ще не знають, як можна нести відповідальність за дружбу з користю і вигодою для себе.
Багато хто вважає, що справжньої дружби не буває, і в будь-якому випадку, люди спочатку шукають корисність, і в якомусь сенсі користь від людей, з якими вони спілкуються. Але я вважаю, що дружба існує і є люди, які в першу чергу дбають про близьких йому людей і друзів. Коли у тебе є друг, він для тебе може бути цілим світом, і ти щиро радий, що зустрів таку людину. Навіть якщо у товариша є якісь недоліки , ти все одно любиш цю людину і ці недоліки перекриваєш його достоїнствами, адже для тебе набагато важливіше вишукувати в цій людині тільки хороші риси. Саме тому часто буває, що один із друзів просто прикидається справжнім другом, і намагається використовувати у своїх корисливих цілях людину з доброю і чуйною душею.
Справжній друг буде щиро радіти твоїм успіхам і досягненням, і ні в якому разі не бажати вам зла. Дружбу треба цінувати, адже в сучасному світі дуже рідко можна зустріти справжніх, щирих, вірних і доброзичливих друзів. Хороші друзі вірять один одному і можуть покластися один на одного. Людина, яка цінує дружбу і сам уміє бути хорошим товаришем, найчастіше і має вірних і надійних друзів.
Коли ми намагаємося допомогти комусь і знайти щастя, то це добро повертається нам, і ми знаходимо своє власне «пишність». Щоб мати хороших друзів, потрібно самому бути хорошим другом!
У меня один маленький вопросик это украинский
<span>Древнерусская литература, включающая в себя и былины, и сказки, и жития святых и, и (позднее) повести, являет собой не просто памятник культуры. Это уникальная возможность знакомства с жизнью, бытом, духовным миром и нравственными принципами наших далёких предков, своеобразный мостик, соединяющий современность и старину. Итак, каков же он, древнерусский герой литературы? Первое, что следует отметить: изображение человека вообще в древнерусской литературе весьма своеобразно. Автор умышленно избегает точности, определенности, детализации, указывающих на конкретный характер. Профессиональная деятельность или принадлежность к определённой социальной категории определяют личность. Если перед нами монах - важны его монашеские качества, если князь - княжеские, если богатырь - богатырский. Жизнь святых изображается специально вне времени и пространства, являясь эталоном этических норм. Раскрытие характера героя повествования происходит через описание его поступков (деяний, подвигов) . Автор не уделяет внимания причинам, победившим героя к тому или иному поступку, мотивировав остаётся за кадром. Древнерусский герой - цельная и бескомпромиссная личность, живущая по принципу: "цель вижу, препятствий не замечаю, в себя верю". Его образ будто вырублен из гранитного монолита, поступки основаны на незыблемости уверенности в правоте своего дела. Деятельность его направлена на благо родной земли, на благо сограждан. Былинный богатырь, например, - собирательный образ защитника Родины, пусть и наделенный определёнными сверхъестественными способностями, образец гражданского поведения. </span>
Основная мысль этой книги это-дружба,долг,честь и сострадание.
Эзоп писал в древности И совсем а Крылов он как бы он Найди новейший Почему они какие-то басни Почему запах запах даже не знакомы слова встречаются которые написать используем в речи