Нужно быть внимательным к окружающим. Большинство людей даже не замечает настоящие эмоции друзей, родственников и т.д . К людям нужно присматриваться, чтобы если что помочь. Много людей совершало самоубийства из-за недосмотра родителей или друзей. У каждого из нас есть проблемы, и нам нужно как можно больше расспрашивать о них или делиться своими. Нужно подбадривать ближнего своего! Нужно поддерживать и искренне ценить своих близких.
<em>(переведите пожалуйста, у меня нет просто укр. клавиатуры (: )</em>
Чи багато ми знаємопро цінності? Ні. Ми завжди їх шукаємо, і ніяк не можемо знайти всі, але є те, що нам не потрібно шукати. Воно завжди є. І це - моральні цінності.
Їх ми "збираємо" з дитинства. Кожна наша помилка чогось вчить. Вчить любити і поважати старших, не обманювати, не ображати нікого, багато працювати і не лінуватися. Ми завжди слухаємо, але не завжди виконуємо. Тому нас вчать виконувати те, що обіцяв. Бути людяним це теж моральна цінність.
Отже, моральні цінності це "фундамент", на якому стоїть наш авторитет. Тому цінуймо моральні цінності, бо без них ми наче бездушне каміння.
Людина щаслива у праці, у творенні чогось нового, доброго і корисного. Мірилом для кожного з нас є власна совість. Немає значення чи ти поет, чи художник, чи вчитель, чи лікар, чи простий селянин. Праця повинна бути чесною. В. Крищенко пише: Поміж гучних фанфарних нот Проходить істина без крику. Нас піднімає до висот Лиш праця − чесна і велика. Дуже вдало сказав Борис Грінченко: Не велике я поле зорав, Та за плугом ніколи не спав. Щоб робив, те робив я до краю І всю силу, що мав я і маю, На роботу невпинную клав. Лише чесна і самовіддана праця можуть зробити кожного з нас щасливими. Українці − дуже працьовита нація. Ще з давніх часів про нас говорять як про добрих хліборобів. Хоч праця на землі − важка, проте вона − чесна. Які чудові слова В. Симоненка: Праця людини − окраса і слава, Праця людини − безсмертя її. Наш час ставить нові вимоги до праці. Та все ж ми повинні так відноситися до праці, щоб вона була для нас внутрішньою потребою. Г. Сковорода ще у далекі часи підносив ідею природної праці. Він обстоював думку про те, що праця з нахилом, за покликанням, за здібностями приносить щастя людині і користь суспільству
Жанр: історична повість
головні: Захар Беркут, Максим Беркут, Тугар Вовк, Мирослава, Бурунда
Жити добрим у нашому шаленому світі важко, значно легше бути жорстоким, відгородити себе від усього, що є навкруги. Люди перестали допомагати один одному, робити добрі справи, дотримуватись найелементарніших правил поведінки. Куди поділась чуйність, доброзичливість, любов і повага до інших? Адже ще наші предки казали: «Добре слово — ключ до замкнутих душ». Тож скажи це слово, нехай у людських душах поселиться радість, гармонія. Якщо будеш сам творити добро — добро тобі й вернеться. А якщо ж зле замислив — чекай на зло, бо все в цьому світі взаємопов'язане. «Як ти до людей, так і люди до тебе». Тож поспішайте робити добро, бо «хто робить погане, того страх жене, а біда зустрічає». Тож будьмо добрими і світ зміниться