У 1774 році майбутній геній німецького та світового письменства І.В.Гете дебютував у літературі романом “Страждання молодого Вертера”. Роман мав феєричний успіх не лише у Німеччині, але й у всій Західній Європі. Невибагливою історією про юнака, який закохався у заручену дівчину і, не домігшись взаємності, позбавив себе життя у ніч після її весілля, не просто зачитувались. Вона була чи не першим літературним твором, який так помітно вплинув на суспільні настрої та мораль.Юнацтво вдягло фраки блакитного кольору та жовті панталони (саме так полюбляв одягатись герой роману), нерозділене та нещасне кохання стало модою. Проте найгіршим було те, що услід за Вертером сотні юнаків узялись за пістолети. Лише найзнатніші європейські родини через самогубство втратили добрих два десятки спадкоємців, принців та цісаревичів. Громадськість здійняла тривогу, до рішучих заходів удалась і тодішня влада (як світська, так і церковна). Роман заборонили у більшості європейських країн, його прокляли з церковних амвонів усіх відомих на той час конфесій.<span>Проте буря вщухла сама. Виявилось, що мода – річ досить примхлива, тож через кілька років блакитні фраки виявились уже застарілими, а стрілятись через неподілене кохання міг уже хіба що повний ідіот. Критики, які закликали вбачати в романі естетичне начало, а не спонукання до конкретних дій, могли торжествувати. Їх правоту не заперечують і через сотні років, бо роман навіки увійшов до духовної скарбниці людства.</span>
Пропускати повз вуха не звертати уваги покласти зуби на полицю голодувати
Як горобина пташок із халепи витягнула
одного разу дуже давно посадив чоловік горобину
через кілька років чоловік поїхав і залишив горобину саму
коли він поїхав на той час горовина вже виросла
коли був листопад сімя соловїв знесла яйце і вони не вспіли відлетіти
горобина коли побачила цю сімю сказала що всю зиму вони можуть їсти її плоди
всю зиму горобина рятувала пташок своїми плодами
коли настала весна пташки подякували їй і полетіли на інше дерево але вони пообіцяли що будуть прилітати до неї кожного дня аж до осені щоб вона не сумувала сама самісінька
- Я бажаю потрапити в місто де всю роботу виконують роботи.
- Справді? Алеж якщо всю роботу будуть виконувати ща нас , уяви у що перетвориться людство!
- І у що ж? Як на мене , не доведеться робити зайву роботу.
- Проте, знаючи , що всю роботу виконають за них, люди перестануть вчитись, практикувати знання, а отже , й розвиватись. Всеж, ніякі роботи е замінять людські можливості!
– А знаєш, ти права, механізми це добре, проте призначення людини і є в цілях і роботі яку ми виконуємо для їх досягнення.