-Привіт
-Привіт,Романе
-Чула,що сталося з Олею?
-Ні
-Ії пограбували
-Як?Коли це сталося?
-Позавчора
-Розповідай
-Вона спілкувалпюпся у соц.мережі з хлопцем. Розповіла йому все про себе
-Дай вгадаю далі:через необачність їх пограбували?
-Так.Добре,що постраждалих немає.
-То їй ще пощастило.
-У мене теж був такий знайомий
-Вас теж пограбували?
- Та ні. Коли він став запитувати особисті дані,я злякалася
-І у нього нічого не вийшло?
-Ні,на щастя
-Бачиш до чого призводить необачність?
-Та бачу.А вона сильно злякалася?
-А ти як думаєш?
-Напевне,що так
-Отож бо й воно
-Слухай,а давай провідаємо іі?
-А коли?
-Зараз.
-Тоді заходь до мене,підемо разом. Давай?
-Тоді до зустрічі?
-До зустрічі.
Тому що деякі тварини слабкіші за нас
І їм потрібно допомагати а не знущатися
Розповідне:Мова-це найважливіший засіб спілкування між людьми
Золоте свічадо розливає теплі ноти дня
Багряне листя під ногами покірно й тепло шелестить
Спонукальне:Діти,давайте берегти природу!
Хай доля матері всміхнеться і рушником застеле слід!
Посадимо ж ми дерево!
Питальне:Ліси мої, то вас береже!?
Чом верба свої віти над водою так уклінно нагиба?
Ми завтра йдемо до школи?
Одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. Для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. Чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. Але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. Ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.
Я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. Мене вразило те, що відповіді були майже однакові. Всі вони говорили : "Школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."
Я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. Коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. До ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. Потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. На наступний день ми рушили далі по маршруту. І так тиждень. Всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. І тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.
Мамина пісня
З ранніх літ ще коли ми спали в колисці мама нам співала пісні .Пісні про добро ,про прекрасне життя , про світ тварин .В цих піснях ми чули пестливі , ніжні ,добрі слова .Коли ми виростили буду мамі яка вже стала бабусеюю співати ніжні ,добрі ,лагідно пісні