1.Розмовляю з Андрієм Петровичем.
2.Повідомте Марії Василівній.
3.Після дощу роса заблищала під промінням сонця.
4.Без цукру і сиропа печиво не буде смачним.
5.Своєю радістю поділись іх друзями.
6.Допоможіть нам, Надія(є) Андріївна.
7.прийшов лист від Ткачука Олега Йосиповича.
Ми живемо на планеті Земля, і не випадково її головне багатство співзвучно з назвою. Земля - наш дім, земля - наша годувальниця. Рідна земля, Батьківщина - місце, де людина народилася, яке назавжди залишиться дорогим для нього. Наша Земля – наша велика спільна Батьківщина, важлива для кожного з нас, хоч ми рідко замислюємося про це. І люди зобов'язані піклуватися про збереження природи на нашій планеті, тому що це через нас відбуваються негативні зміни в навколишньому середовищі.
Колись наші предки тільки вирощували рослини, розводили домашніх тварин, а зараз будуються величезні заводи, дорогами їздять тисячі автомобілів, вирубуються ліси. Звичайно, розвиток нашої цивілізації не стоїть на місці, і я думаю, це добре. Потрібно тільки пам'ятати, що необхідно витрачати ресурси Землі розумно й обережно, а також піклуватися про чистоту навколишнього середовища.
Земля не прощає людині, якщо вона жорстоко знищує її багатства. Усе в природі взаємопов’язане. Якщо осушити русло річки, загине риба, а в підсумку сама людина не зможе нею харчуватися. Якщо не давати відпочивати ґрунтові, він не буде давати хорошого врожаю. Якщо продовжувати забруднювати повітря і воду, як ми зможемо жити і бути здоровими в таких поганих екологічних умовах?
Навіть у сиву давнину люди, які не володіли науковими знаннями, з повагою ставилися до всіх скарбів Землі. Сьогодні в століття прогресу і технологій ми знаємо, як захистити природу, можемо і повинні це зробити. Я б хотів, щоб усі відомі секрети природи люди направляли не на руйнування, а на збереження нашого спільного дому.
Р’ і з н’ і п о р и р о к у н еи с у т’ р’ і з н и й н а с т р о й . Х т о с ’ з а х о п л’´у й е ц’: а
б’ і л и м с н’і г о м, х т о с ’ м р’ і й е п р о к в ’ і т у ч’ і д еи р е в а н а в е с н ’і , х т о с ’
б а ж а й е д о ч еи к а т и с’ а ж а р к о г о л’і т а з к у п а н’: а м в р ’ іц’:і. А й а л’ убл’у
о с ’і н ’ . Ц е т а к а к р а с и в а п о р а р о к у! К л е н и о д ’а г н у л и с’а в
р у м й а н е ц’. В о ни с т о й а т’, з а д у м а в ш и с ’, н а г а л’ а в ие н’ і, н еи м о в с у м у й у т´ п р о т е , шчо п р ие й ш о в ж о в т е н’. І н о д ’і т ие х е н’ к о с к и д а й у т’ с в о й е р ’ і з ’ б л еи не л и с т’ а. Р а п т о в и й п о р и в в’ і т р у б е з ж а л’ н о з р и в а й е о с ’ і н’: у
к р а с у з с у м н и х к л е н ’і в. Й а к н’і ж н о в и г л ’а д а й у т ’ з о л о т ’і б е р ’ і з к и с е р е д з е л е н и х с о с е н. В о н и о п у с т и л и в’і т к и і з а с м у ч у й у ц’:а, ш ч о с к о р о п р и й д у т ’ х о л о д и .
<span> проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.</span>