Твір "Куріеніе вбиває"Про шкоду куріння сказано чимало. Але поки що значна кількість людей не вважає куріння шкідливим для здоров'я. До цієї шкідливої звички долучилися чоловіки, жінки, молоді люди, підлітки і навіть діти. Виникла мода на куріння: сигарети, мовляв, додають дівчатам особливу елегантність, а юнакам мужність. Обов'язково приналежністю тілі - і кіногероїв стала сигарета.Куріння - не нешкідливе заняття, яке можна кинути без зусиль. Це справжня наркоманія, і тим більше небезпечна, що багато хто не приймає її всерйоз. Нікотин - одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. І в процесі куріння він стає необхідним. Немає такого органу, який би не уражався тютюном: нирки і сечовий міхур, статеві залози і кровоносні судини, головний мозок і печінку.Живуть в накурених приміщеннях, частіше і більше страждають захворюваннями органів дихання. Виходить, що ні курящі «палять». З'явився навіть спеціальний термін - «пасивне» куріння.Куріння підлітків, в першу чергу, позначається на нервовій і серцево - судинної системах. Куріння негативно впливає на успішність школяра. Число неуспішних зростає в тих класах, де більше палять. Куріння школярів уповільнює їх фізичний і психічний розвиток. Стан здоров'я, підірване курінням, не дозволяє вибрати рід занять до душі, домогтися успіху, наприклад, юнакам стати льотчиками, космонавтами, спортсменами, дівчатам - балеринами, співачками. Куріння і школяр несумісні. Шкільні роки - це роки зростання як фізичного, так і розумового. Організму потрібно багато сил, щоб впоратися з усіма навантаженнями. Як відомо, навички, звички, засвоєні в шкільному віці, найміцніші .Це відноситься не тільки до корисних, але і до шкідливих звичок .Чем раніше діти, підлітки, юнаки, дівчата познайомляться з курінням і почнуть палити, тим швидше звикнуть до нього, і надалі відмовитися від куріння буде дуже важко. Так що ж штовхає підлітків до сигарети? Підлітковий вік - це вік, коли хочеться експериментувати, коли виникає потреба в самоствердженні, прагненні ототожнювати себе з навколишнього групою, створити свій імідж, відчувати себе більш дорослим, і нарешті, в якості протесту проти установок батьків або суспільства. А для цього деякі хлопці вдаються до послуг тютюнових виробів. Взявши сигарету, закуривши її вони думають цим «піднятися» в колі своїх однолітків. Але не цим потрібно дивувати людей і самостверджуватися! Адже навколо стільки можливостей, де можна проявити себе: спорт, музика, техніка, комп'ютери, навчання зрештою!<span>Нікотин це отрута! Я вважаю, що добровільно вбивати себе кожен день - це нерозумно.</span>
Пять [п'ат']
[п'] - согл., глух., мягк.
[а] - гласн., ударн.
[т'] - согл., глух., мягк.
4 буквы, 3 звука.
Я колись його читала,і помоєму,це він
У старого батька Орла був син
одинак і звали його Орлик. Виросло вже те Орля, у пір’я вбралося,
прийшов час на власний хліб переходити. От батько йому і каже:— Сину,
летимо в поле за їжею. Я навчу тебе самостійності. Ти повинен уміти сам
себе годувати.— Не голодний я, тату, — мовило Орля. — Та й те поле таке
порожнє, чи водиться там щось путнє?Засумував батько, та виду не подав.
Мудрим був, вирішив зачекати слушної нагоди, аби дати синові урок. Тому
здійнявся і полетів сам.Як раптом до Орлика підповз степовий Вовк.—
Добридень, — привітався він солоденьким голосом і, аби той не бачив,
злизав слиньки.— Ти хто такий, — витріщився на нього птах, — що від тебе
так тхне?— Я житель степів, одинокий вовк, — сказав і якомога ніжніше
клацнув зубами. Йому дуже вже не хотілося полохати молодої пахучої
птиці.— А чому такий смердючий? — скривилося Орля.— Бо багато рухаюся,
на здобич полюю. Не дарма ж кажуть, що вовка ноги годують, а птаха
крила!— Як це? — роззявив дзьоба Орлик.— Дуже просто. Ти даєш мені одну
пір’їну зі свого крила, а я тобі взамін якийсь харч. Ось так твої крила
можуть тебе годувати.— Цікаво, — розплився у задумливій усмішці молодий
Орел. — А батько мені такого не казав.— Та що там твій батько тямить?
Він уже старий, щоб літати в ногу з часом.— Гаразд, — не довго думаючи,
погодилося Орля, бо в животі давно бурчало й вельми хотілося їсти. —
Пір’їна, так пір’їна! Тільки ти мені спершу їжу принеси, а я тоді тобі
пір’їну дам, а то раптом ще обдуриш… Знаю я вас, вовків.— Не хвилюйся. Я
даю слово, і дотримаюся його, — сказав хижак і помчав у бік поля.Так
була укладена таємна угода між старим хитрим Вовком та молодим лінивим
Орлом. Тепер щодня, в обідню пору зустрічалися вони на верхівці
невисокої гори й обмінювалися гостинцями. Вовк приносив свіжу їжу, а
Орля йому за це давало пір’їну.Минуло літо. Настала осінь. Повіяли
холодні вітри, стали йти проливні дощі. Зголодніло, змерзло Орля, сіло
дожидати Вовка. А його цього дня все не було та не було. І геть увечері,
коли почали на горизонті з’являтися перші сутінки, а в орлиних очах
темрява від невимовного голоду, прийшов Вовк.— А тепер я тебе з’їм, —
сказав він і голосно клацнув зубами.Орля стало втікати, махати крилами,
але так і не здійнялося в небо, бо було голим, а птахи без пір’я, як
відомо, не літають. Довго відбивався птах від хижого звіра, але так і не
зміг його перемогти. Знепритомнів і впав на землю. Схопив його Вовк і
поволік до своєї нори, аби вовченят малих почастувати.Летів тією
місциною батько Орлика. Бачить, Вовк когось волочить. Не впізнав він
свого сина в хижих зубах, бо ж той був геть обскубаним, пролетів повз.
Але потім передумав і вирішив урятувати пташину. Повернувся та
стрімголов кинувся на Вовка і став клювати його в голову. Робив він це
так затято і з такою силою, що той здався і випустив здобич із пащі.<span>Орля
розплющило очі й побачило батька. Тільки тепер воно зрозуміло, якою
цінністю для нього є навіть одна, бодай найменша орлина пір’їна. Звелося
на лапки й мовчки пошкандибало до свого гнізда — пір’я відрощувати, щоб
згодом разом із батьком у степ за харчами полетіти.</span>