Скотити, зварити, чистити, викоренити, устелити, кип'ятити
Знання-наша сила. Складений іменний присудок- знання є
Юро, зроби уроки!
Христино,ти вмієш танцювати?
Мамо,подаруй мені куклу!
Тато,відремонтуєш стілець?
Сашко,підешь гуляти?
Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на палац Снігової королеви.
<span>Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе всевладною царівною в місті. Все навколо стало білим. Дерева вдягайсь у вишите діамантами вбрання. Стоять вони в забутті, зачаровані Зимою. Мороз Іванович, її вірний товариш, вправно хапає діток за щічки, носики. А Завірюха, північна подруга Зимоньки, такі жарти виробляє! Із снігу великі замети намела, що тротуаром не пройти, по шосе не проїхати! Разом із Зимою в наше місто прийшли веселі свята. Скільки дотепних жартів, запальних танців, веселих пісень, різноманітних ігор буває у парках та на святкових майданчиках</span>
<span>Приємно блукати вулицями засніженого Харкова, коли від променів сонця іскриться сніжок, а гарненькі зірочки-сніжинки, падаючи додолу, неповторно ведуть свій танок. Я люблю зиму, а особливо в своєму місті. </span>
Якось,одна жінка послала у ліс свого сина,нарубати дрів.Прийшов син у ліс,бачить - ялина.Думає - нарубаю.Тут виходить з кустів дід.
"Не рубай моїх синів та дочок,будь ласка!" - Крикнув дід.
"А що мені за це буде?" - запитав чоловік.
"За це я дам тобі усе,що хочеш!" - відповів дід.
"Я хочу стати царем планети!" - відповів він.Та не сподобалось це діду.Як розлютиться він,як стукне своєю палицею...І зник з лиця Землі цей чоловік.
"Ніколи таким бути не можна", - сказав дід та зник.