Вася и Валек;
1)Валек был старше Васи.
2)Вася был из семьи судьи,а Валек из семьи бедного пана Тыбурция!!
1.«Григ встретил в лесу маленькую девочку с двумя косичками – дочь лесника» .
<span>2.«Григ писал музыку для Дагни Педерсен больше месяца» . </span>
<span>3.«Дагни впервые слушала симфоническую музыку» . </span>
<span>4.«Знаменитая музыкальная пьеса Эдварда Грига, посвященная дочери лесника Хагерупа Педерсена Дагни Педерсен по случаю того, что ей исполнилось восемнадцать лет» . </span>
<span>5.«Так вот тот подарок, что он обещал сделать ей через десять лет! » </span>
<span>6.«Теперь он знал, что ее жизнь не пройдет даром».</span>
Протягом дев’ятого класу на уроці зарубіжної літератури ми вивчали складні, але досить цікаві твори. Творіння Гете, Шиллера, Вольтера запам’ятаються мені на все життя.
Найбільше мене вразила поема Джорджа Гордона Байрона «Мазепа». Цей твір відкрив Європі невідому на той час Україну. Хоч автор і намагався точно передати опис нашої Батьківщини, проте нам українцям помітні деякі неточності. Звісно, людина, яка ніколи не була в Україні не змогла б точно описати її. З точки зору історичних фактів історія, яку виклав Байрон у своїй поемі – це лише легенда, плітка, яку придумали аби зганьбити відомого гетьмана. Насправді Іван Мазепа – одна з найвідоміших постатей в українській історії. Він не був польським шляхтичем, як описував Байрон, а лише українцем, який перебував на службі у Яна Казимира. Саме тому поет присвятив основну частину поеми недостовірним фактам з юності українського гетьмана. Байрон змалював його не як зрадника українського козацтва, а як сміливого, витривалого, могутнього і доволі романтичного чоловіка. Письменники, які знали історію Мазепи краще критикували Байрона. Олександр Пушкін писав: «Байрон знав Мазепу тільки за Вольтерівською історією Карла ХІІ. Він був вражений тільки картиною людини, яка прив’язана до дикого коня, який мчить по полях та степах…».
Значне місце у поемі займає образ долі. Саме вона зводить і розлучає молодого Мазепу з Терезою, приносить в Україну і робить гетьманом, відвертається від шведів під Полтавою. Мазепа, який був прив’язаний до коня не в силі був опиратися долі, але до кінця жахливої подорожі зберігає самовладання, мужність, терпіння.
Показуючи майбутнього гетьмана на початку та в кінці твору, автор наголошує, що в кожній людині є дещо таке, що робить її людиною та незмінною особистістю. За це мені до вподоби неординарна особистість Мазепи.
С о с у л ь к а.
<span> В один из декабрьских дней Куча снега на крыше гаража, пригретая
солнцем, начала потихоньку таять. Она
думала, что уже весна пришла и пора возвращаться на небо к подружкам: облакам
и тучкам. Но не тут-то было! Сторож зимы – Мороз – не допустил такой вольности.
Он быстро замораживал стекающие капельки.
Так появилась Сосулька и ее сестрички. Их мать, Снежная Кучка, обрадовалась
появлению дочек. Сосульки весело звенели под порывами ветра, дрожали и
жаловались друг другу в стужу, а Кучка рассказывала им о грядущей весне. И не
упускала случая немного подтаять на солнце, чтобы дать всем своим деткам
возможность подрасти и окрепнуть. Ведь она знала, что у сосулек - нелегкая судьба. И ветер их сбивает,
и мальчишки.</span>
<span> Так и случилось. Когда, наконец, пришла долгожданная
весна, Сосулька осталась совсем одна. Но она весело она весело щебетала с прилетевшим с юга ветерком, грелась на солнце,
собираясь в путешествие на небо, и не задумывалась ни о чем.</span>
<span> Вот первая скатившаяся с нее капелька стала для нашей
Сосульки неожиданностью. Как? Почему это капля не полетела на небо, а упала в грязный
рыхлый снег? От горя с сосульки снова скатилась капля. Еще и еще…Сосулька таяла
и плакала, плакала и таяла. Ведь матери, Снежной Кучи, которая питала ее, уже не
было на крыше. Мороз, укреплявший Сосульку, отслужив долгую вахту, вернулся на
Север. Весна на ее жалобы подождать еще немного, внимания совсем не обращала. А
обольстительный теплый Ветер, как оказалось, только помогал Весне. И ласковое Солнце не просто грело Сосульку. Оно оплавляло ее бока.</span>
<span> Кап, кап, кап… Так уходила мощь и красота Сосульки. Сосулька
чахла и таяла. Когда от нее осталась только небольшая часть, она, не имея сил
дальше держаться за крышу, упала и
разбилась вдребезги. И не стало Сосульки.</span>
<span> На следующий день Солнце деловито растопило осколки.
Они напитали влагой теплую кочку. И раскрылся первый весенний цветок.
Мать-и- Мачеха.</span>