Славетна київська ікона святого Миколая, відома під назвою „Миколи
Мокрого", протягом століть була головною святинею Софійського собору і
першою чудотворною іконою на Русі.
Святий Миколай (Микола)
Чудотворець, архієпископ Мірлікійський (IV ст.), котрий уславився ще за
життя даром чудотворіння та щедрою допомогою знедоленим, користувався на
Русі, а згодом в Україні, винятковою популярністю і пошаною, набуваючи
статусу національного народного святого. Глибинні джерела цього
всенародного шанування пов'язані з діяльністю князя Володимира -
хрестителя Русі і Десятинною церквою. Тому саме в Києві формувався,
уславлювався та звідси розповсюджувався культ святителя. В столиці Русі
було встановлено суто Київське руське свято на честь перенесення його
мощів у 1087р. з міста Міри в Малій Азії до Італійського міста Барі. На
київському терені народжувались місцеві легенди про чудеса св. Миколая
як апокрифічні, так і ті, що увійшли до канонічної житійної літератури.
Особливою популярністю користувалось „Чудо про немовля в Києві", що
датується дослідниками не пізніше 1091 року. Легенда розповідає про
подружжя, яке відправилось на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і
Гліба на день їх пам'яті. Повертались вони до Києва по Дніпру в човні. В
дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки
дитини звернулись до св. Миколая, „велику віру до нього маючи", з
проханням про допомогу. І справді, наступного ранку дитина була знайдена
неушкодженою
на зачинених зовні полатях Софії Київської під іконою св. Миколая: "...дитя лежаще мокро перед образом св. Николая".
Відтоді ця ікона одержала назву Миколи Мокрого. Містилась вона на хорах
Софійського собору в іконостасі Миколаївського вівтаря, праворуч від
царських врат, займаючи місце храмового образу.
Професор А.Прахов,
який досліджував ікону у 1882 р. напередодні реставрації, датував її X
сторіччям. Тогочасні дослідники, як і А.Прахов, вважали, що ікона мала
візантійське походження і була сучасною хрещенню Русі за Володимира.
У 20-ті роки ікона Миколи Мокрого була ще раз реставрована фахівцями
реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного Містечка і знову
розміщена в Софійському соборі. З цього приводу М.Макаренко писав: "...в
дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий
мистецький твір, найвидатніший із зразків т.зв. станкового малярства,
який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів XI та XII
віків ця ікона стає на перше місце як часом свого походження, так і
художнім своїм виконанням. ... Належить вона не пізніше як XIV століттю,
а можливо і ранішій добі"
Люди кожен день роблять добрі вчинки, і деякі з таких вчинків вважаються героїчними. Наприклад, взяти додому з вулиці цуценя або кошеня - це, звісно, добрий вчинок, але не героїчний. А от врятувати людину під час пожежі - вчинок, безумовно, героїчний. Де ж полягає межа між добрим вчинком і героїчним?
На мій погляд, добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. Рятуючи того, хто тоне, ризикуєш утонути сам, а рятуючи людей з палаючого будинку, ризикуєш згоріти. Мабуть, саме тому рятувальників і пожежників називають людьми героїчних професій.
Ті, хто під час Другої Світової війни ховав у себе єврейськіх дітей або поранених бійців, ризикували бути розстріляними разом зі своїми родинами. Одже, коли люди, незважаючи на ризик, роблять такі добрі вчинки, їх можна назвати героями.
Також я вважаю героями тих, хто робить добрі вчинки, докладаючи дуже багато зусиль. Наприклад, життя Матері Терези - суцільний подвиг. На мій погляд, дослідники, що добиралися до найвіддаленнішіх куточків планети, - теж герої.
Добрий день!
Добрий день!
Можна взяти у вас книгу?
Так можна.
О,як добре!
А яку тобі?
Про рослин будь ласка.
Ось тримай.
Дякую!
Повернеш у наступний вівторок!
Добре.
До побачення!
До побачення!
За що я люблю літо
Мені подобаються всі пори року, але літо я люблю більше за всі інші. По-перше, влітку тепло, можна носити легкий одяг, довго гуляти на вулиці або купатися у річці. Ще я люблю літо за те, що літні канікули - найдовші. Влітку мама з татом зазвичай беруть відпустку, і ми їдемо на море або ще куди-небудь. Подорожі та відпочинок - це завжди весело та цікаво. Також, влітку дуже гарно, бо все навкруги зелене та багато квітів. Влітку стигнуть смачні фрукти та ягоди. Влітку в лісі можна збирати гриби, це теж дуже цікаво. Ось чому я дуже люблю літо.
В современном мире, человек должен быть образованным, хотя кому надо это высшее образование, если на работу берут при наличии опыта, а опыт есть мало у кого.
Человек, должен быть практичным, он должен быстро учиться, и осваивать азы нового дела, тоесть он дожен быть смышлённым, при этом даже немножко хитрым. В школе мы стремимся учиться хорошо, чтобы поступить в университет, многие выстроили себе такой навязчивый стереотип, что после того, когда они закончат университет(институт), они буду работать по специальности, это смешно, так как всем повторяю нужен опыт, и так по кругу.
Надо читать много книг, набираться ума и разума так сказать. Если надо, то переучиться на кого-то другого, так как жизнь непредсказуемая, может всунуть всё, что угодно.
Надо быть всесторонне развинутым человеком, и самое главное - мудрым, смышлённо принимать решения, и не унывать.
Это моя версия, може кое-что из неё взять и написать.
Сори, что на русском