Ответ:
В сентябре иду я в школу, сердце радостно стучит.
Под ногами, под ногами лист доверчиво шуршит.
Сколько сбылось ожиданий, сколько связано надежд.
Сколько радостных мечтаний, а в душе звучит оркестр.
Ведь так много новых книжек нам покажут в этот.
И желанье пойти в школу все смелеет и растет..
А кругом плывут улыбки, море красочных цветов…
И от года к году с книгой мы мужаем и растём.
Вот закончили мы школу, прочитали книжек тьму,
Но не бросим это дело, мир без книжек не к чему..
Повість “Гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника Михайла Стельмаха про своє дитинство. Саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.
Бачимо, що Михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. Злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. Тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім. Хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. Дідусь часто розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. Розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. Тому Михайлик зростав спостережливим, захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. Розумів, що в цьому йому звичайно допоможуть також книжки. Мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами, які є перлинами народної мудрості.
Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої сім’ї, але дитинство його, оточене любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.
Мальчик и девочка общаются друг с другом и говорят привет