Ми часто згадуємо в розмові слово «природа». І у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.Дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. Міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
Сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. Але не завжди ми можемо захистити прекрасне. Найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. І це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. Гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. Адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.Тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. Тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. Ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. Хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.
<span>Левку потрібно було піти до лісу разом із дорослими.Одягнутися треба було у яскравий одяг,щоб його краще було видно.Бажано взяти із собою мобільний телефон.Пересуватися по лісу потрібно так,щоб чути один одного:плескати в долоні,голосно розмовляти.</span>
Весняне небо було широким,яскраво-блакитним.З моря подув теплий,свіжий вітер.Сонячні променіпробиваються крізь зелене,ще не зовсім зріле листя.Луг ряснів червоними,блакитними,яскравими квітами.
Ніс воду, ніс повісив. Ніс вантаж, чухав ніс.
Ніс сумку, закладений ніс. Ніс портфель, червоний ніс
Родовий відмінок, множина