Добридень!-Ой,а я Вас не впізнала!Багатим будете!-О, скоріше б!-А Ви також дивилися цю виставу?-Ах, а як же можно було пропустити!Такі актори, така гра....-Еге!Така гра...Можливо я б і почув ще щось, якби не мій сусід, який весь час як не "Ги-ги-ги!!!" то "Кахи-кахи!"...-Ох...не пощастило...-Так це ще нічого!В кінці вистави я піднявся, що привітати акторів:"Біс!Браво!Браво!" і знаєте, що він мені відповів?-Що?<span>-Тс-с-с!!</span>
П де ця вправа отошли фото
Если хочешь, можешь у меня списать, если что-то поймёшь)
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>
Недавно я ходив(ла) на екскурсію до акваріуму . Це було дуже цікаво. Я багато чого пізнав(ла). Найрідкісні риби плавали у тому акваріуму .
Мої рідні подарували мені квиток до акваріуму. Я дуже люблю пізнавати світ води. Там я у перший раз побачив(ла) українського Мінога та дельфінів . вони плавали у тій воді. Я залюбки придивлявся до них та залюбки пізнавав. Екскурсовод дуже цікаво пояснював про життя цих рибок. Я залюбки це все запам'ятовував(ла)
Дуже мені сподобалася ця екскурсія. Я з радістю ще раз відвідую акваріум.