! ось одного дня поруч з,явилися зп1д земл1 зелен1 листочки... Конвал1я зрад1ла. що поруч виросте сестричка. Але назавтра вона побачила, що на не1 дивляться голуб1 оченята незнайомо1 кв1тки. -Хто ти? - Спитала Конвал1я. -Я Прол1сок. Зазвичай я просипаюсь п1сля зими ран1ше за вс1х кв1т1в, але тут, у зат1нку. я проспав 1 з,явився на св1т. коли мо1 родич1 вже оцв1ли. Я дуже позстро1вся, в1д того що зостався без р1дн1, але зараз я щасливий. що познанайомився з тобою. Ран1ше я не бачив тако1 гарно1 кв1тки. Хто ти? - Я КОнвал1я- королева л1сових кв1т1в. Давай будемо дружити!
Так вони потоваришували. !м було весело-Конвал1я дзвоннила щоранку сво1ми б1лими дзв1ночками, а прол1сок зачаровано дивився на свою нову подгуг1 1 щасливо похитував в такт своею синьою гол1вкою.
Напиши по плану:
1. Как появился твой питомец.
2. Как зовут питомца?
3. Какого цвета( шерсть и так далее), особености.
4. Смешные истории связанные с ним.
5. Привычки которые ты замечала за ним ( например: спать на письменном столе и т.п.)
<span>Прикме́тник<span> — самостійна
частина </span>мови<span>, що виражає ознаку
предмета, </span><span>тобто ознаку іменника. Із цього ми
розуміємо, що прикметник в першу чергу
тісно пов ’язан із іменником граматично. </span>Прикметники за значенням
поділяються на такі розряди:</span><span><span>·
</span>якісні<span>, що виражають ознаки предметів
безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава
особистість</span></span><span><span>·
</span>відносні<span>, що позначають ознаку предмета не
безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний
тест, прикордонний пост;</span></span><span><span>·
</span>присвійні<span>, що виражають належність предмета певній
істоті: материн рушник, Мартин зошит.</span></span>
<span>Присвійні
прикметники утворюються від назв людей і тварин : сестра —
сестр-ин, Ольга —
Ольж-ин, соб-ач-ий, кач-ач-ий<span>.</span></span>
<span>Із цього ми
бачимо, що прикметник надає глибшого змісту будь-якому іменнику. Завдяки
прикметникам автор розширює малюнок, який описується у творі, що в свою чергу
дозволяє нам, читачам, глибоко поринути в світ книги.</span>
Голосно, шумно, голосисто, звучно, в повний голос
Як і мої батьки, я народився в Харкові. До речі, мій дідусь також народився тут, тому мене можна назвати харків’янином у третьому поколінні. Я люблю своє місто, дідусь і батьки розповідають мені про нього багато цікавих речей.Харкову більше 350 років, його заснували козаки. Зараз це велике слобожанське місто з парками й бульварами, заводами й будинками, театрами, університетами, школами. У XX столітті йому навіть довелося побути столицею України, тому досі його часто так і називають — Перша столиця. Символом мого рідного міста є пам’ятник під гарною назвою Дзеркальний Струмінь — з нього, ніби дзеркало, спадає струмінь води. А 2012 року в нашому місті буде багато гостей, адже Харків бере участь у проведенні Чемпіонату Європи з футболу.Я запрошую до Харкова всіх! Тут є багато на що подивитись, багато про що дізнатись. Упевнений, що ніхто й ніколи не пожалкує про знайомство з моїм рідним містом.<span>
</span>