Чи бути, чи не
бути - ось питання.
Що благородніше?
Коритись долі
І біль від
гострих стріл її терпіти,
А чи, зітнувшись
в герці з морем лиха,
Покласти край
йому? Заснути, вмерти -
І все. І знати:
вічний сон врятує,
Із серця вийме
біль, позбавить плоті,
А заразом
страждань. Чи не жаданий
Для нас такий
кінець? Заснути, вмерти.
І спати. Може, й
снити? Ось в чім клопіт;
Які нам сни
присняться після смерті,
Коли позбудемось
земних суєт?
Ось в чім вагань
причина. Через це
Живуть напасті
наші стільки літ.
Бо хто б терпів
бичі й наруги часу,
Гніт
можновладця, гордія зневаги,
Відштовхнуту
любов, несправедливість,
Властей сваволю,
тяганину суду,
З чесноти
скромної безчесний глум,
Коли б він
простим лезом міг собі
Здобути вічний
спокій? Хто стогнав би
Під тягарем
життя і піт свій лив,
Коли б не страх
попасти після смерті
В той край
незнаний, звідки ще ніхто
Не повертався?
Страх цей нас безволить,
І в звичних
бідах ми волієм жити,
Ніж линути до не
відомих нам.
Так розум
полохливими нас робить,
Яскраві барви
нашої відваги
Від роздумів
втрачають колір свій,
А наміри високі,
ледь зродившись,
Вмирають, ще не
втілившись у дію.
Але тихіш!
Офелія! Згадай
<span>Мої гріхи в
своїй молитві, німфо.</span>
Ось уже й видно вагову...
Климко дуже посмішая додому,бо знає,що його чекають.Ось зі скрипом відчиняються двері вагової.Заходить Клим,а там пусто.Немає нікого.Ані Зульфата,ані Наталії Миколаївни,ані маленької Олі.Куди ж усі поділися?
Раптом він чує якийсь галас на вулиці.Хлопчик іде на звук.Підходить ближче і бачить цілу юрбу людей,які щось обступили.Що це?
Клим пробивається крізь натовп і бачить...Зульфата,учительку і Олю.Очі дівчинки злякані.На землі лежить ледь жива Наталя Миколаївна.Побачивши хлопчика,вона посміхнулася.Зульфат підбіг до друга й розповів що у їхню учительку влучила куля.Хлопці донесли Наталію до вагової,а потім 2 місяці доглядали за нею.На щастя,вона вижила,адже сіль можна було обміняти на будь-які ліки.
Розовощока Оля росте по дням,а по годинам.
Наталя Миколаївна стала хлопчикам за матір,а вони їй у всьому допомагають.
Імпресіоні́зм<span> (від </span>фр. impression<span> — враження) — мистецька течія у </span>живописі<span>, а також в </span>літературі<span> та </span>музиці<span>, котра виникла в </span>1860-х<span> роках та остаточно сформувалася на початку 20 століття у </span>Франції<span>. Засновники імпресіонізму — як і </span>символізму<span> та </span>експресіонізму<span> — діяли на противагу </span>реалізму<span> (особливо </span>неокласицизму<span>, а також і </span>натуралізму<span>). Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від </span>неокласицизму<span> не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями зі спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору </span>Моне«Враження, схід сонця»<span> (1872).</span>
Іван Нечуй-Левицький — неперевершений майстер гумору, письменник, що створив в українській літературі цілий ряд яскравих літературних портретів, характерів, що стали потім алегоричним уособленням певних людських рис.
У своєму творі мені хочеться розглянути основні засоби творення гумористичних та сатиричних образів у творі «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького.
Сміхова культура є важливим елементом українського селянського світу, який постає зі сторінок повісті. Джерелом комічного, як правило, є якась невідповідність, життєва суперечність, наприклад, між метою і засобами її досягнення, формою і змістом, діями і обставинами. Сміючись над чимось, ми немовби підносимося над визначеними суперечностями, долаємо їх. Отже, на сторінках повісті «Кайдашева сім'я» сміх — це виклик безглуздості обставин, які формують самі для себе герої твору, що ведуть домашню війну. Саме цей сміх дозволяє читачеві піднестися над дріб'язковістю подібних обставин, уникнути їх, очиститися від життєвої скверни.
Письменник використовує різноманітні засоби творення смішного. Прослідкуємо, наприклад, за розмовою-грою між братами Кайдашами, в якій вони обговорюють риси дівчат. Уся ця розмова побудована на контрастах, несумісності смаків та уявлень про красу: «Доладна, як писанка» — «ходить легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить»; «повновида, як повний місяць» — «гарна... мордою хоч пацюки бий»; «тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке і тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист» — «лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, аж кістки торохтять». Дотепні словесні характеристики підкреслюють критичність погляду хлопців, вдалі поєднання порівнянь викликають сміх. Отже, ми спостерігаємо тут використання такого засобу творення комічного, як словесна характеристика, дотепний вислів.
Крім того, Нечуй-Левицький у змалюванні домашньої війни постійно вдається до змалювання комічних ситуацій, у яких невідповідність, контраст форми і змісту, дій та обставин просто вражаючі.
Так, наприклад, дуже яскравою є сцена, у якій Мотря з Кайдашихою б'ються за мотовило. Взаємна ненависть цілком опановує жінками, позбавляючи їх здорового глузду: «Молодиці стояли бліді, як смерть, і від злості ледве дихали. Вони вже не мали сили самі покинути те мотовило...»
Відповідь:На мою думку, Україну потрібно любити не тільки тому що я проживаю тут , але й тому що тут я народився , на моїй Батьківщині є дуже знамениті письменники. Україну потрібно любити за те , що вона вільна , славетна і єдина. Любімо ж нашу єдину державу - Україну!
Пояснення:
Удачі