У багатьох є плани на зимні канікули. У мене теж є дуже цікаві плани.
Цієї зими у мене в плані найважливішим пунктом є- зробити подарунки близьким на Новий Рік та чудово провести всі зимові свята та самі канікули. Також у мене в плані є катання на ковзанах та санчатах, гра у сніжки з друзями та багато чого іншого.
Ось такі мої плани на зимові канікули!!!
Думаю підійде)))
- Добрий день, лікарю.
- Доброго дня. Що привело вас до мене? На що скаржитеся?
- В мене болить голова, поганий сон, загальна слабкість.
- Як давно у вас такий стан?
- Такий стан у мене спостерігається вже другий тиждень.
- А як ви проводите свій вільний час?
- Зазвичай вдома за комп"ютером, телевізором.
- Все зрозуміло, вам потрібно проводити більше часу на свіжому повітрі, виконувати фізичні вправи, вживати більше овочів і фруктів і звичайно менше проводити часу за комп"тером та телевізором.
- Щиро дякую!
- Будь ласка, дотримуючись цих простих правил ви почуватимете себе набагато краще.
- До побачення, лікарю.
- До побачення, не хворійте.
1,Посеред лісової тиші, чути тільки, як цвірінькають пташки. Снігу стільки натрусило, І так замело землю, що ні одна пташка не в змозі, знайти собі що небудь поїсти. І літають навкруги пташки, цвірінькають, цвірінькають, а сніг мете і мете.
<span>Зачув , як ’кличуть на допомогу’ пташки Медвіть. Прийшов і каже до Горобини: ’будь добра, нагодуй пташок’ А Горобина відповідає: ’ потруси за гілочку і смакуйте на здлровя’. Медвідь підійшов, потрусив за гілочки, горобина щедро всипала землю, пташки поїли і у лісі знову запанувала тиша.
2,</span><span>Цього року видалась дуже сурова зима.Бідні пташки,немов діти-сіроти,голодні і одинокі літали лісом у пошуках їжі.Це був мабудь один з тих випадків,коли пташки з різних сімей,забувши про образи,сбираються в невеликі сграї і дружньо порхають в пошуках іжі.Одного такого дня,невеличка зграя з синичок,горобців та дятла натрапила на одну світлу,казково вкриту снігом поляну.І яке ж було їх здивування,коли під шапкою білого,пухкого снігу вони побачили яскраво-красну,смачнющу на вигляд,горобину.Який гвалт піднявся в лісі!!! Пташки порхали біля дерева,їли ягодки та дякували маленькому деревцеві.А дерево тільки посміхнулося і відповіло: ’Дякуйте снігові та морозу.Це вони роблять мої ягоди смачними!’</span>
1.Де соколи літають, туди ворон не пускають.
2.Козак без служби--не козак.
3.Не буде добра, як між своїх ворожнеча.
4.Берися дружно, не буде сутужно.
5.Сила є-- розуму не треба.
6.Не всякий, хто читає, в читанні силу має.
7.Не навчив батько, не навчить і дядько.
8.Щастя не кінь, не везе по прямій дорозі.
9.Не в грошах щастя.
10.Не терши, не м'явши не їсти калача.
11.Ненагріте залізо не зігнеш.
12.Дурням закон не писаний.
Яку професію я вважаю найважливішою (твір - роздум)
Це сталося два роки тому. Першим це почув я, вірніше, не почув, а відчув. Я швидко оббежал усі кімнати, перевірив усі вимикачі і, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся у свою кімнату. Але цей запах не давав мені спокою. Я виглянув у вікно, і… чорний стовп диму ударив мені просто в обличчя - горіла квартира поверхом нижче. Шокований побаченим, я все-таки зміг зателефонувати «01» і швидко побіг вниз.
Пожежники приїхали за п'ять хвилин. Пожежників було семеро. Шоломи блищали на них, ніби це була рать якогось заморського царя. Їх рухи були швидкими і упевненими. Вони приставили сходи і полізли, ніби мурашки, вгору, до сусідів.
Полум'я усе посилювалося. Навколо мене зібрався натовп людей. Усе стривожено дивилися вгору на боротьбу людини і вогню. Коли вогонь, здавалося, був переможений і перший пожежник виглянув з квартири, усі побачили, що у нього на руках щось ворушиться. Пожежник обережно ступав по сходах, притискаючи до грудей свою ношу. Нам знизу здавалося, що пожежник ось-ось не утримається і тоді… Але усе пройшло успішно. Коли пожежник ступив на землю і розгорнув ковдру, ми побачили той безцінний дар. Цим безцінним даром було людське життя - маленька дівчинка, Иринка, моя сусідка, зовсім злякана, забруднена, заплакана, вона здавалася нам зовсім беззахисною. Вона простягала свої ручки до пожежника і притулялася усім тільцем до нього, свого рятувальника.
Згадую, як бігла по вулиці її мама і кричала: «Иринку рятуйте»! Згадую, як вона побачила її живу і ледве опустилася на землю поряд з нею. Згадую слова вдячності і розумію, що пожежник - одна з найважливіших професій, оскільки немає нічого важливішого, ніж врятувати лю<span>людське життя.</span>