Ответ:
На мою думку, діти повинні щоразу прислухатися до порад батьків, які мають значно більше знань і досвіду, ніж їхні діти.
По-перше, навіть молодші школярі вважають себе настільки ж розумними, як і батьки, тому й нехтують поради старших, що призводить часом до небажаних наслідків. Одним із прикладів може бути випадок у звичайній київській сім’ї. Мати не раз наказувала дітям не чіпати аптечки без потреби. Але якось, коли дорослих не було вдома, Оленка зі старшим братом-третьокласником вирішили скуштувати з кількох упаковок по одненькій різнобарвній пігулці в солодкій оболонці... й отруїлися.
По-друге, батьки намагаються застерегти дітей від небезпеки, на яку часто наражається молодь, тому й забороняють їм певні речі. Це обурює підлітків, які гостро потребують самостійності, але, здобувши гіркий досвід, вони розуміють, що дорослі мали рацію. Отже, скільки років вам б не було, потрібно завжди дослухатися до порад батьків.
Я дуже люблю свого дідуся. Мій дідусь - лікар. Він давно має бути на
пенсії, але ще працює. На роботі його з повагою називають по батькові,
Михайлом Івановичем. Дідусь - дільничий терапевт у поліклініці, він
лікує дорослих людей та виписує їм лікарняні листи.
Мій дідусь Михайло середнього зросту, у нього кругле обличчя. Я б не
назвав його худим або струнким. Швидше, він вельми вгодований чоловік.
Дідусь носить вуса. Волосся на голові в нього вже майже все сиве, і вуса
теж. У дідуся густі брови, чорні з сивиною. Ще він має гарні
світло-карі очі.
На перший погляд мій дід здається добрим товстуном. Але він
любить порядок та не дасть собі «сісти на голову». Якщо дідусь
сердиться, його брови грізно хмуряться. У цей момент він може одним
поглядом навести страху на того, хто з ним сперечається. Пацієнти та
медсестри дуже його поважають. А онуки, тобто я та мої двоюрідні брат та
сестра, слухаються дідуся з першого разу.
<span> Дідусь вміє робити все! У нього золоті руки. Він водить машину, може
майструвати різні речі, навіть меблі. Дідусь Михайло - дуже цікава
людина. Я міг би ще довго розповідати про нього.</span>
Розмова між мамою і дитиною:
- мамо, дивись який папугай!
-звісно, який красивий, крилатий
-а давай візьмемо його з собою!
-вибач, але у нас вже є Диня, Вулкан, Дунай
-вони мені вже набридли!
-тварин потрібно вибирати серцем, колись ти так само говорив про песика Дуная, а тепер він тобі вже не потрібен, бо в тебе появиться папунай
хлопчик задумався:
-мамо як я міг так вчинити з моіми тваринками?
адже вони в мене НАЙКРАЩІ!!
Ответ:
Батьки -це найближчі люди які можуть тільки існувати для нас у цілому світі.Вони подарували нам життя піклуються про нас оберігають.Ніхто не може нам замінити їх.Часто ми не цінуємо наших батьків їхню турботу думаємо що це їхні обовязки піклуватися про нас.Але багато дітей які ніколи не знали своїх батьків які їх покинули або померли і вони віддали б усе щоб їх побачити.А уявіть собі шо ваші батьки зникли їх просто немає.Що ви тоді відчуватимете. Ось бачите вони є для вас найціннішим у світі. Отож кожного разу коли ображаєтеся на них подумайте щоб сталося якби їх небуло.
Розцілувати, <span>цьомати, цьомкати, цмокати.</span>