Спавжніс шедевром є сонет "Сікстинська Мадонна"(1881),
<span>викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля </span>
<span> "Сікстинська Мадонна"(1516), на якій поєднано божественне й земне </span>
<span>начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього </span>
<span>жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, </span>
<span>клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю </span>
<span>вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця </span>
багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і
на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом:
<span>вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак </span>
божественного начала.
<span> У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, </span>
<span>музу. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері - </span>
<span>символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й </span>
<span>воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до </span>
<span>образу матері-діви, чистої й непорочної краси.</span>
МАВКА БІЛЬШ БЛИЗЬКА НАМ БО ВОНА БОРЕТЬСЯ ЗА КОХАНУ ЛЮДИНУ ЇЇ ДУХОВНА КРАСА ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У ВСЬОМУ В ЛЮБОВІ ДО ПРИРОДИ В БАЧЕННІ ЇЇ КРАСИ В ШАНОБЛИВОМУ СТАВЛЕННІ ДО СТАРШИХ В ГОТОВНОСТІ ПРИНЕСТИ СЕБЕ В ЖЕРТВУ ЗАРАДИ ІНШИХ В УМІННІ ПРОЩАТИ Й ВІРНО ЛЮБИТИ.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВТІЛИЛА СВОЇ МРІЇ ПРО ВІЛЬНЕ ДУХОВНЕ БАГАТЕ ГАРМОНІЙНЕ ЖИТТЯ.МАВЦІ В КІНЦІ ПЄСИ ДАРОВАНО ДУШУ.
Читаючи «Казку про яян» Емми Андієвської, ти, мабуть, помітив, що вона незвичайна — не така, як ті, що доводилося тобі читати раніше. Незвичайним, напевне, у цій казці є яскраво виражена мораль, повчання, саме ця ознака наближає її до літературного жанру — притчі з яким ти вже ознайомлювався в початкових класах.
Притча<span> — це повчальне алегоричне оповідання з чітко висловленою мораллю. Чимало притч можна знайти у Біблії та в давньоруських збірниках. Пізніше їх використовували у своїй творчості письменники й художники. За змістом, як ти вже переконався, притча близька до байки, а іноді й до казки, але, на відміну від байки, у притчі немає алегоричних персонажів з рослинного й тваринного світу. Різниця ж між притчею та казкою полягає в тому, що в притчі яскраво виражена мораль, що, до речі, властиво і байці. Притча переважно повідомляє про подію, з якої читач робить повчальний висновок.</span>
Притча - один з улюблених жанрів Івана Франка («Притча про радість і смуток», «Притча про вдячність» та ін.).
Емма Андієвська в назві історії про яян сама визначає жанр твору — казка («Казка про яян»). Але оскільки в ній яскраво виражені ознаки не лише казки, а й притчі, то її жанр можна визначити як казка-притча. Рекомендуємо тобі прочитати й інші казки-притчі Емми Андієвської, зокрема «Казку про говорющу рибу».
Однією з найвідоміших є народна притча «Без труда нема плода». Це повчальне оповідання про життєву пригоду, воно утверджує справедливість народної моралі. Ви її добре пам'ятаєте з четвертого класу. У цій притчі розповідається про те, як чоловік пригостив вовка хлібом. На запитання сірого, де ж береться така смакота, чоловік довго розповідав, як із зернини вирощують, а згодом і печуть хліб. Тоді ж вовк йому говорить: «Смачно, та клопоту багато». На що чоловік і відповів: «Твоя правда, але без труда нема плода».
Напування.
Напував ти коня?
Напував.
А чого ж в нього морда суха?
<span>А води не достав.</span>
Поет називає теплими усі слова нашої мови, бо аони зародилися разом із нами. Аатор натякає, що найкращі теплі слова зьереглися в народних піснях, обрядах казках. У цьому вірші про слово сказано, як про найдавніше надбання народу, про його зв'язок з ісотрією, про те, що коли навіть ми мовчимо слова зьерігаються у пам'яті й душі.