Із перлин разочок, зелений листочок. Аромат духмяний тішить ліс весняний(Конвалія)
<span>Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад тридцять малярських і графічних автопортретів, у яких передав свої думки, почуття, переживання майже за два десятиліття. Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом Шевченка-митця до його творчості.</span>У травні 1838 року, після викупу з кріпацтва, Шевченко стає учнем Петербурзької академії мистецтв — одного з найавторитетніших мистецьких закладів у Європі. Розглянувши подані Шевченком малюнки, рада академії одразу зарахувала обдарованого юнака на навчання до четвертого класу (усіх класів курсу малювання було шість).Роки навчання Тараса в академії позначені величезною працелюбністю, систематичною самоосвітою. Юний художник багато й плідно працював, випереджаючи навчальну програму, три роки поспіль здобував срібні медалі за екзаменаційні роботи. Водночас Шевченко багато читав, цікавився історією своєї батьківщини та інших європейських країн. І, звісно, писав вірші. 1840 року з’явилася його перша збірка — «Кобзар».Саме в період духовного й творчого піднесення Шевченко розпочав роботу над автопортретом, пишучи його до свого дня народження, як це часто робили вихованці Академії мистецтв.Та романтичний автопортрет Тараса Шевченка вирізнявся серед інших робіт. У ньому ліричне поєднувалося з драматичним, замріяність — із тривогою, добросердечність — із сумом. Ми бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, а все інше тане в напівпрозорих тінях. Звертають на себе увагу сховані в тіні очі. Шевченко вдається до типового для романтизму прийому — за допомогою світла й тіні підкреслює, виділяє те, що передусім має привернути увагу глядача. Може здатися дивним, що очі — «дзеркало душі» — художник затінює. Але погляд очей є пильним, проникливим, сповненим якогось невисловленого запитання.Ця аж ніяк не юнацька замисленість здається дивною на молодому, без жодної зморшки, обличчі два-дцятишестирічного Шевченка. Рожеві вуста, ніжна заокругленість щік і підборіддя, ідеально чисте чоло — і раптом цей трагічний погляд… У ньому відбилося нелегке життя: сирітство, приниження, яких Тарас зазнав, коли був кріпаком. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим. Милуючись гарним обличчям, окрасою якого є високе, немов виточене з мармуру, чоло, ми не можемо не побачити й інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього.<span>ЯК і інші малярські та графічні роботи Шевченка, цей ранній автопортрет зберігається в Державному музеї Тараса Григоровича Шевченка в Києві, є окрасою його експозиції. Дбайливо зібрані й реставровані художнітвори Шевченка є гордістю нашого народу.</span>
(Бі ло ру с:)
Б- глухий,приголосний
і-голосний
л-пригол,м,який,дзвінкий
о -голосний
р пригол,твердий,дзвінкий
у-голосний
с-,шумний,пригол,,глухий
Візок- корінь віз закінчення нульове суфікс о.приморозок-префікс при корінь мороз закінчення нульове.веселенький корінь весел закінчення ий суфікс еньк.пригарненький-корінь гарн префікс при закінчення ий суфікс еньк.забудова - корінь буд префікс за закінчення а суфікс ов.вербиченька - корінь верб закінчення а суфікс иченьк.
Наша земля, як і наша культура сповнена багатьма народними традиціями. Звичаї придумувалися з покон віків і передавалися від покоління до покоління.
До кожного свята на українській землі існують свої традиції. Наприклад на паску, весняне свято, ми звикли святити такі продукти,як ковбаси, масло, сир частинк, дехто мід, а ще існує такий гарний звичай розписувати яйця які згодом звуться писанками. А на наступний день-поливаний понеділок,коли діти та й дорослі мають змогу до схочу нахлюпатися водою. На Різдво люди в Україні кладуть на стіл пісні продукти такі як пироги з картоплею чи капустею, оселедець з цибулею, і головна страва-кутя у глиняному горщику, солодка і смачна. До кожного свята є свої звичаї.
Традиції та звичаї треба поважати і їх дотримуватися та передавати нащадкам,адже це культура та історія нашого краю, землі, народу.