Все навкруги жовтіє осінь фарбує дерева,пташкам у вирій пора вже літати.
А з літом попрощатись.
Якось одного погожого ранку, під час зимових канікул, Максимко з Сашком вирішили змайструвати годівничку. Знайшли потрібний інструмен, дощечки, цвяхи та й взялися до роботи. Гарна вийшла годівничка. Вирішили хлопчики повісити її в парку на невеличке деревце, біля якого вони часто грають в ігри. Насипали зерничка, різних насінинок, навіть маленькі шматочки сальця не пошкодували для пташок.
Аж ось і Оксанка прогулюється парком, та й побачила, як її товариші в годівничку зерно насипають. Схотілося і їй почастувати ласощами пташечок. Раптом прилетіла синичка і почала пурхати перед дітлахами. А ось і інша... Радіють дітки, що буде чим поласувати зимового часу і їхнім новим пернатим друзям.
Він ніколи не оглядається назад.Оленко,ти вивчила вірш напам"ять? Попереду дуже далека.складна дорога. Щотижня я допомагаю мамі по господарству. Щоденно я вчу уроки,та йду на танці.
Природа - це наша мати, тому так важливо оберігати її. Тому що вона піклується про кожного з нас і дарує нам все найкраще з того що має.
Наведу цікавий приклад з власного життя. Нещодавно мене дуже вразив один вчинок. Відпочиваючи влітку в лісі, я стала свідком жахливої ситуації. Маленька дівчинка безжалісно ламала гілки дерев і шкодила кору ножем. Коли я запитала її про причину поводження, то вона поскаржилась на поганий настрій. Я вирішила провести з нею виховну розмову, розповідаючи про те, що вона вчиняє погано, і що природа не винна у її поганому настрої. Вона дійсно засоморилась і попрохала вибачення, обіцючи більши ніколи так не робити.
Людина і природа міцно взаємопов’язані між собою і ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем. Цей приклад був наведений не даремно: я хочу щоб кожен з вас задумася над своїм ставленням до природи.
Береза помітно вирізняються від усіх
дерев у світі. Її незрівнянна краса
нагадує вродливу дівчину. Красива
береза за всякої пори року. Ранньої
весни вона покидає чудові сережки.
Потім береза закосичується молодою
зеленню. У моєму саді росте берізка її кора біла, вона немовби сяє в темряві. Листя нагадують сердечки. Знизу вони
опушені шовковистими волосинками. Гілки, тонкі, довгі, гойдаються від вітру, наче, переплітаються. Восени березове
<span>листячко, що впало на вологу землю, нагадує мідні монети. Листя берези першим почигає жовтіти. Це зворушливо і трохи сумно.</span>