<span>1. Утворити якнайбільше нових слів з букв слова магазин (низ, зима, газ, маг, гам); ведмідь (мед, мідь, дім, дід), друкарня (друк, рука, няня, ряд, рак тощо).</span><span>2. Додавши дзвінкий приголосний, утворити нові слова від таких слів: коса (косар),<span> рука </span>(рукав), буква(буквар), вір(звір), гра(грам), лин(млин).</span><span>3. Додавши глухий приголосний, утворити нові слова від таких слів: чума (чумак), коза (козак), буря(буряк), <span>трава </span>(страва), гра (грак), мак (смак), <span>міх </span>(сміх), лан (план), <span>лід </span>(плід), <span>порт </span>(спорт).</span><span>4. Чи однакова кількість звуків у словах ясно і рясно, ящик та лящик, мию і милю? Довести своє твердження.</span>5. Який звук може позначитися аж п'ятьма буквами? (Звук [й] може позначатися буквами я, ю, є, і, й.)<span>6. Чи є однакові звуки у парах слів: лось — ліс, джміль — джем, чашка — лящ, гай — як, їда — сій, лак — ляк, мій — їм? Якщо є, то які саме?</span><span>7. Яке буквосполучення (йо чи ьо) може стояти на початку слова або складу, а яке — ні? Чому?</span>8. Назвати слово, в якому один звук позначається трьома буквами. (Дзьоб- [дз'])9. Назвати слова, які читаються однаково зліва направо і справа наліво. (Дід, біб, вів, око, піп, зараз...)10. Назвати слова, в яких останній звук позначається двома буквами. (Сіль, день, пень...)11. Назвати слова, в яких два останні звуки позначаються однією літерою. (Армія, подія, моя, ательє...)12. Як написати слово робота п'ятьма літерами? Чотирма? (Праця, труд)13. Змінивши один приголосний звук на інший, перетворити свійську тварину, яка відзначається впертістю, на птаха. (Осел — орел)14. Що стоїть посеред Одеси? (Звук [е])15. Чого немає у вола, а є в корови, кози, коня? (Звук [е])16. Із назв яких двох букв можна приготувати смачну їжу? (Каша)17. В якому слові — сорок голосних? (Сорока)18. Що ми чуємо у кінці «перерви»? (Перерва — звук [а]) А на початку уроку? (Звук [у])19. Яке слово складається із семи однакових букв? (Сім'я)20. Від назв яких двох букв стає жарко, гаряче? (Пече)21. Чи можна кішку перетворити на мишку? (Можна, змінюючи щоразу один звук у наступному слові: кішка — кашка — шашка — шишка — мишка)<span><span>22. Чому звук [й] називають «хитрим» звуком? (Тому, що він ховається в літерах я, ю, є, </span>ї)</span>23. Чого багато має болото,менше має озеро, ще менше — море, і зовсім не має річка? (Букви О)24. Яке слово складається з двох нот? (Доля)25. Серед букв знайдіть назви казок.СКНОІЛГОУБОРКОНЬКА26. «Прочитай приказку»Уберезнісімпогоднадворісієвієкрутитьмутитьприпікаєйполиває<span> </span>
Людина завжди шукає шляхів жити в гармонії з навколишнім світом, але їй не завжди це вдається. Чому ж інколи так складно знайти спільну мову з оточуючими і як відновити злагоду душ? Мабуть, найточніше на це запитання змогли б відповісти психологи, але в нашому житті й так забагато буденності, то чому б не пошукати відповіді на це запитання в літературі?
Українська література, на мою думку, дає чудову можливість розглянути психологію особистості з погляду творчої людини, наблизитись до світобачення людей, які по-особливому бачать наш світ. Серед українських поетів, які виокремлювали у своїх поезіях проблему втрати людиною душевної гармонії та способів її повернення, — Павло Тичина, Євген Плужник, Максим Рильський. Ліричні герої їхніх творів у пошуках власного «я», у спробах виокремити цю невловиму субстанцію, намагаються знайти гармонію.
У своєму вірші «Молюсь і вірю» Максим Рильський захоплюється неймовірною красою навколишнього світу. Ліричний герой знаходить те, що захоплює його душу, але водночас дарує йому спокій. Вірш починається словами: «Молюсь і вірю...» Молитва ж має сакральне значення, віруючі люди вважають, що особливий порядок слів у ній може встановити зв’язок з Богом. Вірять, що молячись, людина знаходить умиротворення, заспокоює свою душу. Я вважаю, що таким чином ліричний герой знайшов гармонію душі із зовнішнім світом: висловлюючи свої думки, виговорюючись, він відмежувався від буденних проблем і звертав увагу на чарівний світ навколо нього, таким чином повернувши спокій і гармонію у своє життя.
У творчості Павла Тичини є чимало поезій, які вражають своєю проникливістю, чуттєвістю, музикальністю. Читаючи його вірші, відкриваєш для себе світогляд непересічної особистості, який вражає: поет спирався на «філософію серця» Сковороди: кордоцентризм, духовне багатство душі і її космічний вимір, трактування людини як божественно одухотвореної природи, пантеїзм, вітаїстичну концепцію життя. Особливо помітно це в його збірці віршів «Сонячні кларнети», де кожен вірш — гімн життю, пошуки й віднаходження гармонії. Зокрема, його поезія «Подивилась ясно — заспівали скрипки» точно описує стан людини, коли вона втрачає гармонію не тільки з навколишнім світом, але і її внутрішній світ зазнає дисгармонії. Що ж потрібно людині, коли її душа «в чорному акорді»? Здається, відповідь очевидна: йому потрібні ті «сонячні очі» поряд, щоб променями-віями зігрівали його душу.
Євген Плужник присвятив цілу збірку віршів гармонії Всесвіту — «Рівновага». Кожен вірш — ода красі навколишнього світу. Надзвичайно прониклива його поезія «Ніч… а човен, як срібний птах». Автор ніби закликає читача не шукати чогось надзвичайного далеко, усе прекрасне навколо нас, варто тільки звернути на це увагу. Якщо ми будемо роззиратися, не летіти десь у шаленому ритмі, то зможемо віднайти той спокій і ту гармонію: «…не лети… мій ненадійний човен».
Завжди важливо жити в гармонії із Всесвітом, знаходити спільну мову з оточуючими. Для цього потрібно знайти те, що зможе заспокоювати душу, підтримувати життєвий тонус і приносити задоволення.
Та все-таки в центрі оповідання - внутрішній світ Орисі, глибоко ліричний, що сягає своїм корінням У сиву давнину народного буття. Дівчина схвильована розповіддю старого козака, вона проймається думкою про кохання, яке не має відповіді. Образи дівчини-краси і князя хвилюють її, змушують розмірковувати над подальшою долею та майбутнім коханням. Саме звідси, з дівочих мрій героїні, оце народнопісенне сприйняття природи. З дівочих мрій Орисі бере свій початок почуття світлого смутку, любові до нескінченного і таємничого світу, відчуття в природі, людях та легендарній минувшині чогось рідного, близького, дорогого і милого. Дивиться дівчина у воду і бачить, що хтось виїхав із пущі на сивому коні. Здається їй, що то князь з легенди, і вже «ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури». Попрали дівчата білизну, поїхали додому, а там вже чекає красуню справжній князь - молодий козак. Із великою майстерністю описує Куліш заручини своєї улюбленої героїні. «Обняв козак Орисю, поцілував у тії губоньки, що наче з самого меду зліплені, і вклонились обоє низько, до самого долу, панотцеві».<span>Автор підкреслює душевну щирість дівчини, її повагу до старших, її працелюбність. Саме тому для Пантелеймона Куліша Орися є втіленням ідеалу української дівчини.</span>