Я дуже хочу стати пілотом літака, бо літати це дивовижно. Бачити все з висоти пташиного польоту мабуть мріе кожний. З самого дитинства діти читая казки мріють літати, а стати пілотом літака це майже виконати свою мрію. Не дивно що люди хочуть літати, невже це не чудо бачити все з такої висоти? На жаль людина не може літати самостійно, але може на літаку. Я хочу стати пілотом бо я мрію про свободу яку я відчую під час польоту. Я зможу робити цікаві та шалені віражі, дивувати людей манерою моїх польотів. Літати може кожний.
Одного зимового дня ми з подругою вирішили піти на ковзанку. Вона знаходилась в сусідньому дворі. На ковзанці було багато дітей. Одні грали в хокей, інші просто катались на ковзанах. Нам всім було дуже весело. Радісні та збуджені ми не помічали морозу.
На наступний день ми домовились з подружкою знов піти на ковзанку.
Минула ніч, настав зимовий, притихлий ранок. Вулиці, засіяні снігом, блищали на сонці, що повільно сходило. Всі дерева стояли, укриті білою шубкою. Було тихо. Поступово на вулицях почали з'являтись перші перехожі. Вони рухались жваво, поспішаючи. Під їх ногами хрумкотів сніг, з'являлись доріжки. Зимовий ранок пробуджував всіх своєю свіжістю та морозом.
Дієприкметникові зоворти: притихлий ранок, засіяні снігом, укриті білою шубкою. Підкреслюємо хвилькою, як означення.
-Добрий день,Машо!
-Добрий,Темофію.
-Які новини?
-У нас канікули скоро весняні.
-Невже?Ура відпочинок,поїздки!
-Ти кудись їдеш відпочивати?
-Так на море.
-А яке?
-На Чорне море.Я там у позаминулому році був.А ти що робити будеш?
-А я поїду до бабусі у село,допоможу по господарці,на городі у дворі.
-Зрозуміло і наскільки?
-На все канікули.Там у мене є багато друзів з якими я буду гуляти після працьовитого дня.
-А я буду весь час ніжитися на сонечку.
-Незабувай заходити у тінь,бо в голову напече.
-Нічого не напече.
-Ой,Темофію мене кличуть збиратися,я ,мабуть,піду.
-Ну вдачно тобі з'їздити,Машо.
-І тобі.Бувай.
-Бувай.
Then one lady asked the boy kindly, « Don’t you like reciting poems, dear? »