Государство на Востоке приобрело форму "восточной деспотии", т.е. полного бесправия подданных перед лицом государства. ... что можно сказать, опираясь на материал параграфа, о роли личности личности в историиевропейского общества и государства в <span>18 веке.</span>
В Египте было примерно 40 царств все они воевали друг с другом. И вот остались 2 госудрства Северный Египет и Южный Египет. В итоге Северный Египет победил Южный!
<span><span>
Смена дня и ночи в древности объяснялась так: некое подземно-подводное чудовище о двух головах - спереди и сзади - вечером проглатывает Солнце, а поутру его изрыгает.
День и Ночь, беспрестанно между собою враждующие брат и сестра, - воплощение Света и Тьмы. Они представлялись древним народам высшими, бессмертными существами: божество света - День и божество мрака - Ночь.
Показываясь ранним утром на краю неба, одетого ночной пеленой, Солнце как бы рождалось из тьмы, а захождение его вечером уподоблялось смерти; скрываясь на запад, оно отдавалось во власть Морены, богини ночи и смерти. Ночью Солнце в ладье, влекомой лебедями, утками, гусями и прочей водоплавающей дичью, плывет по подземному океану. Утром оно подплывает к своему золотому дворцу на востоке и вскоре выезжает из него на колеснице, запряженной белыми златогривыми конями. Так и вершится вековечно суточный круг. </span></span><span />
Слушай может не 10 героев а 10 богов?
Загострення внутрішньої кризи другої імперії: ФранціяУ 1866 р. у Франції почався новий економічний криза. Він супроводжувався подальшим загостренням внутрішньополітичної положення і посиленням робітничого і демократичного руху. Широкі верстви дрібної і середньої буржуазії, що страждали від конкуренції великого виробництва, біржових спекуляцій, зростання податків, не приховували свого обурення бонапартистською режимом, його реакційної внутрішньої і авантюристической зовнішньою політикою. Передові шари буржуазної інтелігенції активно виступали проти уряду. Багато її представники примикали до групи «нових якобінців», що захоплювалися традиціями Французької революції XVIII ст. Навіть частина великої буржуазії, з різних причин незадоволена політикою Наполеона III, відмовляла уряду у своїй підтримці. У 1869 р. буржуазно-ліберальна опозиція здобула велику перемогу на виборах в Законодавчий корпус. Число депутатів-республіканців збільшилася. Правда, серед них переважали помірні буржуазні республіканці. Бонапартистское уряд намагався подолати зростаючий політичну кризу шляхом посиленого лавірування між різними класами. Починаючи з 1868 р. було проведено кілька поміркованих ліберальних реформ. Законодавчий корпус отримав право обирати свою президію, був ослаблений поліцейський контроль над печаткою та зборами. Однак ці заходи не виправдали очікувань уряду. Досить було уряду лише злегка відкрити віддушини, як кипевшее під спудом суспільне невдоволення негайно прорвалося назовні. Велике враження на сучасників надавали твори Віктора Гюго, непримиренного супротивника бонапартистського режиму. Перебуваючи в еміграції, Ст. Гюго ще в 1852 р.