Иван — герой положительный. Он не обижает свою жену, несмотря на ее необычный облик. И очень переживает, потому что очень хочет угодить отцу. И уж никак нельзя не восхищаться Иваном-царевичем во второй половине сказки, когда он отправляется на поиски жены. Здесь он предстает перед нами настойчивым, целеустремленным, сочувствующим чужой беде юношей, готовым вынести любые испытания, лишь бы вернуть свою возлюбленную. Несмотря на усталость и сильный голод, Иван не стал убивать ни медведя, ни селезня, ни зайца, ни щуку. И доброта его была вознаграждена — в нужную минуту все они пришли ему на выручку, помогли справиться с Кощеем Бессмертным
3 року». Перший варіант роману (1846 р.) не був вчасно опублікований через арешт письменника. Нова редакція «Чорної ради» побачила світ 1857 р. Використавши історичні свідчення з літописів Самовидця та Григорія Грабянки, осмисливши матеріал козацьких записок, письменник на основі українського історичного матеріалу створив роман вальтер-скоттівського типу. В основу сюжетної канви покладено мотив подорожі. Події в романі зображено в двох планах - історичному та особистісному. Центральним епізодом твору є Ніжинська рада 1663 р., в ході якої фатальну роль відіграв простолюд. Для автора чорний колір позначає не лише соціальну приналежність учасників ради. Він виступає символом руїни та анархії, що зводить нанівець державотворчі задуми козацької еліти.
Куліш є автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін». Значний інтерес становлять його переклади зі світової поезії, що увійшли до посмертної збірки «Позичена кобза».
Велике історико-літературне значення мають критичні праці Кулі-ша, позначені аналітичною глибиною та масштабністю філософських узагальнень.
Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово заро-джується в нього задум написати історичний роман із часів козаччини, але звернувся не до її перемог, а до епохи анархії та чвар, що стояли на шляху до національного об’єднання.
шматочком
-привет.
-ну привет
слушай, давай помиримся? ты самый мой лучший друг. прости за все
-давай) и ты прости меня!
Они много раз пытались сбежать, но мало помогали друг другу. Пока Костылин притаился, обдумал план, пытается всеми силами удрать, Жилин, мне кажется даже усом не дует, только с татаркой подружился, вот и все, пустяки. Но на самом деле Жилин очень сообразителен оказался и чуток.
Я не придумала, как сделать ответ более раскрытым(((