Кожен, хто народжується, претендує на щасливу долю. Але чому одні її мають, а інших вона вперто обминає? Що таке щастя? Як його знайти? "Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими" (А. Лінкольн). Поглядів на це багато, та врешті кожен це з'ясовує сам для себе.
Кажуть: "Щасливими не народжуються, ними стають". І вирішальну роль у цьому відіграє сім'я. Народна мудрість стверджує: "З родини йде життя людини", "Без сім'ї нема щастя на землі", "Де в сім'ї лад, там без вад", "В сім'ї наймолодше — найсолодше", "Сім'я без Бога — убога", "Сім'я — не церква, а люди — не ангели, усяко буває".
Здавна відомо, що родина — то невичерпне джерело наснаги, любові та батьківських обов'язків. І кожна сім'я докладає зусиль, аби не всохло родове дерево, бо "Без роду нема народу". Нагадували: "Забудеш свій рід — усохне твій корінь". Щоб родинне життя склалося, необхідні дві умови: кохання ("То не сім'я — без любові") і дитина ("То не родина, де не бігає дитина", "Одна дитина — не дитина, дві дитини — пів дитини, троє дітей — ціла дитина").
Ясна річ, що для мене прикладом є моя власна родина. Тому мені б дуже хотілося, аби моя сім'я була схожою на мою нинішню, де я зараз — просто доросла дитина. А мамина ласка, татова вимогливість, дідусева мудрість, тепло домашнього затишку на все життя лишають глибокий слід у житті кожної людини.
Значення сім'ї неоціненне. Від стану охорони родинного вогнища, материнства, дитинства, батьківства вирішальною мірою залежить не тільки особисте благополуччя окремої людини, а й життєва міць народу, України. Адже духовно-моральне здоров'я людини — то найважливіша запорука процвітання нації.
Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів допомогла у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
1. Хлеб всему голова.
2. Что Земля, того и хлеб.
Хлеб-батюшко, вода-матушка .
4.Хлеб вскормит, вода вспоит.
5. Свой хлеб сытные.