Дорогий Іване, я знаю як тобі зараз важко, але не потрібно опускати руки, адже життя продовжується. Раджу тобі насолоджуватися красою Буковини: її лісів, струмочків, кожним подихом цього чистого, мов сльоза повітря. Це все допоможе тобі хоч трохи забути про ту тугу, що ти відчував, коли дізнався, що єдина твоя кохана людина померла. Бажаю тобі здоров'я, любові, добробуту. Може, колись я приїду погостювати до тебе, і ми разом зможемо поговорити душа в душу.На все добре.
Відносини між людьми складаються по-різному. Ми здійснюємо різні вчинки: хороші і погані. Допомагаємо один одному в справах, виконуємо бажання, виконуємо прохання. Але трапляється, брешемо, не можемо зробити обіцяного, чинимо наперекір, сваримося. Часто ми ображаємо улюблених людей, зопалу говоримо так, як зовсім не думаємо. Ми робимо людині боляче, і ображаємо його, можливо, не помічаючи цього. Якщо він дорогий нам, потрібно постаратися загладити свою провину, вибачитися.
Всі люди різні, з різними характерами і темпераментом. Кожен ображається, прощає і вміє просити вибачення по-своєму. Ранимі, чутливі люди ображаються швидко. Навіть дрібниці, які не варті уваги, жарти вони сприймають серйозно. Але так само швидко вони вміють зрозуміти і пробачити кривдника, тому що важко переносять негативні емоції. Людей же холодних, сухих, скупих на емоції образити складно. З одного боку, це добре: вони захищені від зайвих переживань. З іншого боку, такі люди самі можуть сильно образити.
Уміння просити вибачення і прощати — ознака сильної особистості. Адже це подолання свого гніву і визнання власних помилок.
Мені здається, прощати потрібно все і всім, навіть зраду друга. Образа і помста руйнують нас. Вони можуть бути сьогодні переконливими, а завтра руйнівними. Вірніше, вони завжди такі. Приносять лише хвилинне задоволення. У нас немає права судити. Нехай все розсудить життя. Ні до чого тримати важкі думки в серце. Там повинні селитися тільки світлі, благородні почуття. Прощення — це великодушність. Давайте будемо великодушними, і, можливо, світ стане добрішим!!!
Параска-жінка Герасима Калитки. Хазяйновита, працьовита, дотримується посту. Любить сина, бо не дозволяє Герасиму видавати Романа за дочку Пузирів. Інколи дозволяє собі навчати чоловіка, але все таки боїться його. Вона хоче видати сина за Мотрю, бо знає що вони кохають одне одного. І любить працівників, ніколи не кричить на них, як Калитка. Вона хороша хазяйка, яка дбає про родину та працівників. А ще вона все таки кохає свого чоловіка, хоч він і піднімав на неї руку.
В образах дум Тарас Шевченко прагнув показати незламний дух українського народу. Образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, символом поступу до внутрішньох свободи. Символом що надихає жити, боротися, кохати. У своїх думах Шевченко відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої ромовної мови.
Твір на тему:
«Ідея соборності та незалежності України» за романом П. Куліша «Чорна Рада»
У будь-який час були люди, яких не влаштовував дісйний у суспільстві лад, бо вони щиро прагнули незалежності та свободи для українського народу. Дуже довго Україна знаходилась під гнітом різних держав, не маючи соборності. Саме тому тема незалежності – одна з найбільш популярних серед вітчизняних творців слова. Одним із перших в українській літературі до цієї проблеми звернувся Пантелеймон Куліш.
У романі «Чорна рада» читач має змогу спостерігти чимало різних поглядів на незалежність нашої держави. Так, Сомко – ідеальний український правитель, гетьман, що всі свої сили покладає на створення могутнього та соборного суспільства. Гетьман має на меті об’єднати всі українські території та створити єдину державу. Для цього, на думку Сомка, слід було утвердити владу старшин, які б могли тримати народ в покорі своїми сильними руками.
Проте, навіть влада тих часів була спроможна на хитрість. Саме тому Сомко зазнав зради. І це була зрада найближчих людей – полковників, у яких гетьман був впевнений, наче у собі. Окрім цього, слід було подумати про надання певних прав трудовому народу, поліпшення соціальних умов. На превеликий жаль, цього славетний гетьман не зробив, як і не зміг згуртувати навколо себе однодумців. Тому він не одержав перемоги і поплатився за свою неможливу ідею власним життям.
Іншим борцем за незалежність та єдність України виступає у творі полковник Шрам, що прихильно ставиться до ідеї створення автономної республіки. Чимало років полковник не зраджує себе у своїх прагненнях і ділом, а не лише словом, допомогає здобувати волю Україні. Проте саме у образі полковника можна помітити певну непослідовність. Спочатку він зневажає простий народ, козаків, не вважає за потрібне враховувати їхні думки у вирішенні державних питань. У той же час Шрам із захопленням згадує минувщину, славетні подвиги запорожців.
У кожні часи наш простий люд був дуже довірливим до неправдивих обіцянок з боку влади, до клятв і присяг чергових конкурентів у політичних іграх. В епоху, зображену у творі П. Куліша, відбулось посилення тиску на простий український народ, зазіхання з боку північних сусідів, криваві війни та розбої. Окрім цього, нехтувались права, здобуті нашими співвітчизниками у боротьбі проти шляхтичів. Саме тому кажному із нас зрозумілі прагнення цих сміливих людей.
Твір містить 339 слів.