Дієпирслівник — особлива незмінна форма дієслова, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію.
Дії, названі дієсловом-присудком (основна) та дієприслівником (супровідна) виконуються однією й тією особою або предметом-підметом: Там рідну пісню слихав я, завмерши (М. Рильський ). Зорі мерехтіли падаючи (Григорій Тютюнник).
У реченні дієприслівник найчастіше пов'язаний із дієсловом-присудком і є обставиною: Усяка пташечка, радіючи, співала (Л. Глібов). Ваблять, усміхаючись луки (Олександр Олесь).
Дієприслівники відповідають на питання <em>що роблячи?</em> (кажучи, наздоганяючи) та <em>що зробивши?</em> (сказавши, наздогнавши).
Дієприслівник має ознаки дієслова (час і вид) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини).
Вид дієприслівників залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид); витерпіти — витерпівши (доконаний вид).
Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить, не оглядаючись (Марко Вовчок).
Дієприслівники минулого часу позначають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро (П. Куліш).
Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення: записуючи, записавши.
У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розказуючи, сказавши.
<em>Мені прийшла телеграма. Справедливість</em><span><em> — моральна</em></span><span><em> якість та чеснота, </em></span><span><em>вразливість як на суспільне добро</em></span><span><em>, так і на суспільне зло</em></span><span><em>.</em></span>
<span>Совенята
На горищі старого млина жила сова.було в неї двоє маленьких совенят .сова тішилася своєю малечею: під крилами їх ховала, дзьобиком пестила ,пісеньки співала :"які красиві совенята!"
або
...пісеньки співала.Які красиві совенята!</span>
<span>На зустріч їм наближаеться страшна змія. Маленькі жабки перелякались і з усієї сили почали пригати до озера аби врятуватися. Перша смілива жабка пригала попереду, вона була моторна і жвава, а друга - міська - відставала. Перша побачила це і вирішила трохи відволікти швидку гадюку, щоб інша змогла подалі втекти. А коли перша жабка, відволікаючи змію впала, друга навіть не обернулась на голос про допомогу. Змія підповзла до неї. Беззахиста жаба закрила очі від страху. Але змія не стала на неї нападати, а сказала, що їй бракує таких відданих друзів. Тепер у лісі жувуть дві дивні подружки - жабка і змія.</span>