Мій улюблений міф
Міфами називаються давні оповіді про створення світу, походження людини, про діяння богів та героїв. Вони були складені ще за часів, коли людина не могла пояснити виникнення світу, появу людини на Землі, явища природи через брак знань.
Одним із найпопулярніших міфів Давньої Греції і сьогодні залишається міф про могутнього напівбога Геракла, найбільш шанованого греками героя. Про нього створено цілий цикл міфів, у яких описано його життя: від чудесного народження до самої смерті. Народився Геракл у сім'ї смертних людей Алкмени та Амфітріона, онука славного Персея. Але батьком його був сам верховний бог Зевс. Він хотів, щоб його син володарював над усім своїм родом. Та ревнива Зевсова дружина Гера зробила так, щоб влада дісталася іншому представнику цього роду - Еврісфею. Тоді Зевс укладає з Герою угоду: Геракл буде під владою Еврісфея, доки за його наказом не здійснить дванадцять великих подвигів. Після цього він стане вільним та безсмертним. Так могутній герой дістав своє ім'я - Геракл - той, хто звершує подвиги через утиски Гери.
Мені дуже подобається цей міфічний герой. Він хоробрий, сильний, сміливо йде до своєї мети, незважаючи на перешкоди. Особливо мені сподобалась оповідь про шостий подвиг Геракла "Стайні царя Авгія".
Світлоносний бог сонця Геліос дав своєму синові Авгію величезні багатства. У нього були численні табуни. За наказом Еврісфея Геракл повинен був очистити від гною стайні царя Авгія. Геракл запропонував Авгієві очистити за один день усі його величезні стайні, якщо той погодиться віддати десяту частину своїх табунів. Авгій погодився, бо йому здавалося, що неможливо виконати таку роботу. Геракл повалив дві протилежні стіни, що оточували стайні, і відвів у них воду двох річок. Вода цих рік за один день винесла весь гній зі стаєнь, а Геракл знову звів стіни. Коли герой прийшов за винагородою, то цар не віддав йому обіцяного. Але через кілька років, уже звільнившись від служби Еврісфеєві, Геракл помстився цареві Еліди. Він із великим військом переміг царя Авгія у кровопролитній битві. Після перемоги Геракл приніс жертви олімпійським богам і встановив олімпійські ігри, які й проводились греками із того часу кожні чотири роки.
<span> Найбільше в міфі про шостий подвиг Геракла мені сподобалось те, що герой при здійсненні його виявив не тільки силу, а й кмітливість.</span>
Повість "Тіні забутих предків" — твір глибоко сокровенний, написаний вже не в руслі етнографічного реалізму, який розробляв М. Коцюбинський в ранній творчості, а етнографічного неоромантизму, оскільки письменника цікавить демонологія як образне втілення зв'язку людини зі світом природи та ірреальний складник світу реального.
Основу повісті складає історія кохання Івана та Марічки, і, здавалось би, ця історія, на перший погляд, носить цілком пасторальний характер. Але поруч з героями живуть і змагаються між собою дві іпостасі символічного світу — Любов і Смерть.
У творі зображене ідеальне кохання, яке, проходячи через життєві випробування, не втрачає своєї сили, не нищиться, не зникає, а навпаки, загартовується, Стає міцнішим, щоб поєднатися в сме-Р""і, У коханні поєднуються життя і смерть, реальність і міфічний світ. Читач може провести паралель між історією кохання Івана та Марічки і Мавки з Лукашем. І в "Лісовій пісні", і в "Тінях забутих предків" почуття героїв розгортається на тлі прекрасної природи, і музика стає тим струменем, тим поштовхом, завдяки якому кохання зароджується і міцнішає: "Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'являлись — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійці по сіножатях, як смереки ростуть по горах. На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню, легку і просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті".
Їхав подорозі забився здох і ось весь план
На мою думку, найскладніша заповідь Божа - це "люби ближнього свого,як самого себе".
<span>Адже не кожний може любити ту людини, яка зробила йому щось погане, збрехала, щось вкрала и т.д. Тому Бог дав нам заповідь,аби ми любили свого ближнього, не зважаючи на те, погана та людина чи ні. Навіть, якщо ця людина зробила таке, що думаєш (ніколи її не пробачу) все одно треба любити і прощати її, адже колись за поганий вчинок, нас простить Бог.</span>