В синем небе; звёзды; в синем море; дитя; вольна; плещешь; морские камни точишь; на двор; молвил он; вышел вон.
Примерно эти слова и словосочетания могут встречаться в народных сказках, но это не точно.
У неё нет маленьких! ну вот минимум...
Я как рубеж запомню вечер:
<span>декабрь, безогненная мгла, </span>
<span>я хлеб в руке домой несла, </span>
<span>и вдруг соседка мне навстречу. </span>
<span>- Сменяй на платье,- говорит,- </span>
<span>менять не хочешь - дай по дружбе. </span>
<span>Десятый день, как дочь лежит. </span>
<span>Не хороню. Ей гробик нужен. </span>
<span>Его за хлеб сколотят нам. </span>
<span>Отдай. Ведь ты сама рожала...- </span>
<span>И я сказала: - Не отдам.- </span>
<span>И бедный ломоть крепче сжала. </span>
<span>- Отдай,- она просила,- ты </span>
<span>сама ребенка хоронила. </span>
<span>Я принесла тогда цветы, </span>
<span>чтоб ты украсила могилу.- </span>
<span>...Как будто на краю земли, </span>
<span>одни, во мгле, в жестокой схватке, </span>
<span>две женщины, мы рядом шли, </span>
<span>две матери, две ленинградки. </span>
<span>И, одержимая, она </span>
<span>молила долго, горько, робко. </span>
<span>И сил хватило у меня </span>
<span>не уступить мой хлеб на гробик. </span>
<span>И сил хватило - привести </span>
<span>ее к себе, шепнув угрюмо: </span>
<span>- На, съешь кусочек, съешь... прости! </span>
<span>Мне для живых не жаль - не думай.- </span>
<span>...Прожив декабрь, январь, февраль, </span>
<span>я повторяю с дрожью счастья: </span>
<span>мне ничего живым не жаль - </span>
<span>ни слез, ни радости, ни страсти. </span>
<span>Перед лицом твоим, Война, </span>
<span>я поднимаю клятву эту, </span>
<span>как вечной жизни эстафету, </span>
<span>что мне друзьями вручена. </span>
<span>Их множество - друзей моих, </span>
<span>друзей родного Ленинграда. </span>
<span>О, мы задохлись бы без них </span>
<span>в мучительном кольце блокады.</span>
Оповідання «Лобо»
увійшло до збірки Сетона-Томпсона «Тварини, яких я знав». Це один із
кращих творів Сетона-Томпсона з його «вовчого» циклу. До цього циклу
входять, окрім «Лобо», «Вінніпегський вовк», «Бедлендський Біллі, або
Вовк-переможець», «Тіто. Історія лугової вовчиці».
В основі оповідання «Лобо» лежить випадок, який трапився з письменником у
1893 році. Фітц Рандольф, один з його знайомих, запросив
Сетона-Гомпсона на свою ферму у Нью-Мексіку на полювання. Фермер
запропонував досвіченому мисливцю угоду: Сетон-Томпсон мав поділитися
своїм мисливським досвідом з місцевими ковбоями в обмін на шкури
зпольованих хижаків. Долина Курумпо вважалась одним із найкращих
тваринницьких районів у штаті. А там. де багато худоби, — багато вовків.
Найвідомішим ватажком зграї там був величезний вовк, надзвичайно
розумний і сильний. Сетон-Томпсон вирішив вполювати цього звіра.
У передмові до збірки
«З життя тих, кого переслідують» Ернест Сетон-Томпсон писав: «Мені
дорікали за те, що я вбив Лобо, а головне за те, що я — до великого жалю
добросердечних читачів — з великими подробицями розповів про це. На ці
докори я відповім такими запитаннями: «Який настрій викликало у читачів
оповідання про Лобо? На чиєму боці їх симпатії — на стороні людини, яка
вбила Лобо, чи на боці цього благородного хижака, який закінчив своє
життя так, як прожив| його: з гордою гідністю, без остраху, мужньо?».
Знаменитый персонаж древнегреческого эпоса Одиссей был более всего известен благодаря легендам о том, как он странствовал по морям дольше всех героев, возвращавшихся с Троянской войны.
Возможно потому , что бы хотя бы в рассказе герой остался героем. А не безвольным человеком не способным на поступки достойные мужчины.